3 квітня, за церковним календарем, вшановуємо преподобного Микиту Визнавця, ігумена Мидикійського монастиря, який терпів переслідування за вшанування святих образів, виступав проти іконоборців. Жив у IX столітті.
Так чомусь склалося в українській народній традиції, що ім’я Микита асоціюється з хитруном, лисом, але невдахою, якого викриють та ще й покарають. Іван Франко, знавець фольклору, не випадково назвав свою дитячу віршовану казку саме «Лис Микита».
Утім, про важливіше. З прогностичних спостережень і народних прикмет:
-Якщо цього дня водна на річках та озерах рябить – до похолодань, сильних вітрів; тиха – встановиться тепла погода.
-Рано розпустилася ліщина – до тепла.
-У цей день мокро – будуть ранні весняні гриби.
-Весняні тумани опускаються додолу – до доброї погоди.
Про Микиту (збірний образ) у народі жартують:
-Хитрий Микита, та латана свита.
-Попроси Микиту гусей пасти (курей стерегти).
-У Микити завжди хитре діло.
-Не вір, як тому Микиті!
У південних регіонах України з цього дня починали копати грядки і садити городину.
