5 травня – церковне свято великомучениці Ірини.
Вважали, що цей день сприятливий, аби садити капусту й цибулю, особливо, коли звечора або вранці землю вкрив туман.
У деяких етнографічних регіонах України (зокрема, на Слобожанщині) побутував такий звичай: на Ірини пекли медові пряники, наче збиралися до неї на гостини. Звісно, солодке обрядове печиво призначалося насамперед дітям. Однак не забували привітати з іменинами й Ірину. З пряниками приносили й інші гостинці, частунки, подарунки. Безперечно, не обходилося без букетів весняних квітів.
Народні прикмети:
-До Ірини починає квітнути калина (цвіте вона наприкінці травня – у червні) – на подальшу добру весну.
-Холодна Ірина – не біда, бо в землі збережеться волога.
-Падає дощик – Ірина вселяє надію на добрий врожай.
