8 травня – свято апостола і євангелиста Івана Богослова.
До цього дня мали завершити сівбу всіх зернових культур (включно з кукурудзою і гречкою), засадити грядки городиною. Відтак – просили у Всевишнього дощу. Адже: «Два дощики в маю – бути доброму врожаю».
Найбільше боялися сухостою. Бо якщо на Івана Богослова встановиться стійка суха і спекотна погода, коли навіть роса не випадає, то так може тривати 3-4 тижні. А це вельми несприятливо для землі, рослинності, негативно позначиться на майбутньому врожаї – і хліба, і городини, і садовини, не буде вдосталь лісових дарів природи – грибів, ягід, ліщинових горіхів... Лікарські рослини також потребують вологи (найбільше корінці). Коли ж випав дощ, то прогнозували, що буде багато ранніх грибів; дощитиме тижнів зо два – благодать для землі.
Крім того, що просили у Бога лдощу через молитви, навіть замовляли у церквах окремі Богослужіння, вдавалися і до марновірних дійств. Наприклад, змочували у воді рядна і на ніч накривали землю (посіви у полі). Звісно, не всі... Деяк «прикрі» жінки пізно ввечері прали чоловікам сорочки і розвішували їх на ніч на мотузках просто неба. Мовляв, тоді жаданий дощ таки випаде і ще більше намочить чоловікові сорочку. А той хоч навіть у латаній свитині ходить...
