20 липня вшановуємо пам’ять найвідомішого християнського пророка Іллі. Наші предки завжди шанували цього святого. Як і язичницький Перун (тут переплелися дві релігійні культури), він вважався повелителем дощів і блискавок, громовержцем.
За давніми віруваннями і фенологічними спостереженнями, з дня Іллі починаються «горобинові ночі». Грози на землю наганяє нечиста сила.
Але якщо падав дощ, то люди зумисне виходили на вулицю, аби вмитися «небесною водицею» і позбутися недуг.
На Іллі ви пікали хліб із щойно зібраного зерна, їли його усією родиною, дякували святому за врожай.
З цього дня вже не купалися у річках та озерах, адже «Ілля воду остудив». У свято Іллі не ходили в ліс про гриби, на риболовлю. Інакше мочуть напасти агресивні тварини, змії, нечиста сила. Домашню худобу також не випускали на випас, оберігали від нечистивців.
Вважалося, що не можна одягати дорогі речі і коштовності, хвалитися багатством, оскільки Ілля не любить зухвалих. Не дивилися у дзеркало.
Народні прикмети:
-На Іллю пішов дощ – дощитиме весь тиждень.
-Гроза у цей день віщує хороший врожай зерна.
-У білки багаті запаси – на холодну зиму.
-Вранці нема роси – похолодає.
-Пропали комарі і павуки – погода зіпсується.
-Граки збираються у зграї – до ранньої осені.
