Так довго дивився на лиця чужих людей,
Забувши себе у стрічках біло-чорних тиш.
Рамковані фото юніших старих облич
Як хочеш – залиш,
Поки дощ іде
До моря ширяють крила. Блідий мартин,
Так вперто, як все живе, тягне до води
Рамковані кадри – безпташні сухі порти.
Залишиш – хоти
Проявом картин
Далекий безмісний дим, схожий до пера,
Як хмари, над вічнотою міняє стан,
Шукає обличчя старого когось-десь-там
Зі скла
(під псевдонімом Маневром більше)


