Успенський піст (у народі – Спасівка) встановлений на згадку про Успення (Успіння) Пресвятої Богородиці. Це один з чотирьох багатоденних постів церковного року. Починається з 1 серпня і завершується 14 серпня перед Успенським святом.
Як і під час інших постів, на Спасівку важливе не тільки тілесне утримання, але й духовне, тобто намагатися не віддаватися гучним розвагам, не сваритися, не лихословити; потрібно посилено молитися до Пресвятої Богородиці й уповати на її ластку та милосердя.
Згідно з церковним статутом, суворість Успенського посту така ж, як й у Великий піст. Він вважається його продовженням. (За апокрифічною легендою, Господь розділив Великий піст на дві частини, щоб люди перед Великоднем не постили надто довго, бо це буде їм заважко). Тобто в Успенський піст виключаються м’ясні страви, молочні продукти і яйця, а риба дозволяється тільки у свято Преображення Господнього.
У перший день Успенського посту здійснюється освячення меду нового збору, а на свято Преображення – фруктів.
Успенський піст здавна вважався найприємнішим і найлегшим. Адже можна харчуватися молодою картоплею, дозріла чи дозріває інша городина, у лісі є гриби, у садах – фрукти.
У народі кажуть:
-Тільки у Спасівку востаннє беруть у бджіл мед.
-Прийшла Спасівка – літо минає.
-Петрівка голодна, а Спасівка сита.
-У Спасівку завжди спека.
-У Спасівку дожинають, а по Покрові молотять.
-Спасівка принесе хліб укомору й солому в стодолу.
У Спасівку знахарі неодмінно заготовляли лікарські рослини і примовляли: «Діва Марія це зілля сіяла, а Спас поливав і нам поміч давав».
