Наприкінці літа спостерігаємо початок відльоту птахів у вирій. Першою летить зозуля. І це правда. А от згідно народних переказів, вона має ключі від вирію і відмикає ними ворота для інших пернатих. Весною прилітає останньою, коли вже всі птахи повернулися на рідну землю, бо цими ключами замикає ворота. За зозулею у вирій слідує дрібне птаство, потім лелеки... А вже пізніше, восени, останніми відлітають журавлі, дикі гуси, дикі качки, лебеді...
Ще за прадавніми віруваннями наших пращурів-язичників, птахи летять не у вирій, а в Ирій (одне з небагатьох слів в українській мові, яке за правилами правопису 30-х років ХХ століття, починається з літери «И»), або ж, як ще його називають, на Буян-Острів – у пташиний рай.
Саме на Буян-Острові росте правіковічний дуб, який ніколи не зів’яне, і не зісохне. Цей дуб – Прадерево Життя, Прадерево Всесвіту, Прадерево Роду, Дерево Відання (Знання) про все – минуле і майбутнє, Мисленне Дерево. Він поєднує три світи: світ праведних душ покійних пращурів, які інколи можуть являтися з потойбіччя серед сущих, світ живих людей і небесний світ богів, але боги також присутні і на землі. Живим людям на Буян-Острів (ув Ирій) не потрапити. Тільки птахи знають туди дорогу і переносять на Буян-Острів праведні душі померлих людей... До речі, символом такої єдності роду (живих і померлих) є різдвяний дідух.
Легенди легендами, а от щодо народних прогностичних прикмет:
-Птахи рано полетіли у вирій – на ранню і холодну зиму.
-Птахи летять дружньо, великими зграями – зима буде холодною; невеликими зграйками – зима буде з частими відлигами.
-Птахи не поспішають відлітати у вирій – зима затримається.
Добрі люди проводжали птахів зі слізьми на очах і бажали їм щасливого поверння.
