Мої вірші
Поезії – неначе власні діти,
Народжені в любові і красі.
Чи маю право їх не народити,
Коли вони так просяться на світ?
Від них душа теплішає одразу,
І світ навколо лагідним стає.
Вони усе прощають: біль, образу.
Як добре те, що в мене вони є.
Без них цей світ для мене став би бідним,
Життя, напевно, втратило би сенс.
Мої думки, кодовані у віршах,-
Моя любов, розлука, світ мій весь.
Осінь
Подаруй мені казку, осінь!
Повні пригорщі теплих днів.
Заплети в свої довгі коси
Позолоту моїх років.
Почастуй мене щастям, жовтню!
Різнобарв’ям наповни сни,
Аби вранці всміхнутись сонцю,
Зачерпнути із трав роси.
Пригости мене кавою, ранку!
Щоб без смутку і без жалю,
Щоб без фальші і без лукавства,
Щоб із тими, кого люблю.
Коментарі