11 вересня, за оновленим церковним календарем, свято преподобної Теодори.
У народі колист його називали Кукурудзяником.
Вважали, що з дня Теодори доцільно збирати (заготовляти) кукурудзу. Качани, перев’язані по двоє-четверо, сушили на мотузці під стріхою, на горищі чи в іншому добре провітрюваному місці, приміщенні. Кукурудзяне зерно – ситний корм для домашньої птиці, кроликів... У голодні роки його навіть мололи на борошно, з якого пекли хліб.
Стебла кукурудзи в’язали у снопи і складали у копи. З них здебільшого готували силос для корів. Ними також обкладали знадвору стіни хатів, рятуючись узимку від лютих морозів. За нестачі дров, хмизу сухими стеблами з листям, як й очищеними від зерна качанами, палили у печах.
Народні прикмети:
-Павуки головні нитки своєї павутини роблять снують довгими – до стійкої теплої погоди; головні павутинки короткі – буде дощ.
-Павутиння пливе, стелиться тонким білим серпанком – до ясної погоди.
- На бабине літо багато павутиння – осінь буде суха і жарка, а зима холодна.
-Ліс «завмер», листя не шелестить, не відчутні подихи вітру – буде сухо.
