23 вересня – осіннє рівнодення, коли день зрівнюється з ніччю. Опісля ночі помітно прибуває, а дня меншає, частіше випадають дощі, інколи зі снігом. Наступ темряви триватиме аж до 22-24 грудня.
Ще за часів Польсько-Литовської доби у цей день українці зустрічали Новий рік. Власне, святкування починалися на десяток днів раніше, а 23 вересня ставало епогеєм зустрічі Новоріччя. Вони відбувалися з масовими гуляннями, веселощами, забавами, розвагами, піснями й танцями, ярмарками. Водночас це й було Свято Врожаю. Адже зібрано хліб, є городина, садовина. Не бракувало грибів. Тому ялини, сосни (символ вічної зелені і життя) прикрашали плодами, барвистими стрічками.
У ніч на 23 вересня у домівках запалювали посвіт – просмолені тонкі скіпки дерева, воскові свічки, лампадки, каганці... У печі горів «живий вогонь», який добували тручи поліном об поліно. Таким чином наші пращури хотіли «призупинити» наступ темряви. Інколи такі дійства називали «Весіллям свічки». Перед осіннім Новоріччям свічки масово виготовляли.
За церковним календарем, 23 вересня відзначаємо свято Зачаття Івана Хрестителя.
З цього дня починали заготівлю опеньків – і для власних потреб, і на продаж.
