Що було б легше сказати іноземною мовою,
Бо своєю сльози перекривають потік повітря в горлі,
І слова душаться десь посеред думки і шепоту,
Було простіше вивчати твої незалежні сторони,
Проводити пальцем по кутах, не відчиняючи двері до стовпа зі солі,
Що із відомого смертним і вічним конкретно нам тре́ба тут?
Не розумію, нащо було себе ховати в порядку, бо знаєш
Він тобі навіть не личить, він із чужої для тебе шафи,
Але так, як нікому, властиво залишитися в кількох місяцях пізніше.
Як мінімум, відповісти чесно, сказати суттєве, а́ле ж
Нічого подібнішого до цього тебе не доводить до жаху.
Зізнайся паперу, наважся на сповідь у повній, як місяць, тиші.
Але мовчи до мене,
І не ображайся, друже
