25 лютого – свято Тарасія, патріарха Царгородського, який жив у VIII столітті, організатора VII Вселенського собору; захисника ікон, адже тоді ширилася іконоборча єресь.
У свято Тарасія господині пекли житній коровай, який споживали всією родиною і давали худобі, аби самому вберегтися і її вберегти від лихоманки та інших недуг. Звісно, йдеться про давніші часи і стосується це насамперед північних регіонів України.
За багатовіковими синоптичними спостереженнями, вважали, що після Тарасія ще може бути сім міцних морозів, але зима таки відступить...
Народні прикмети:
-Сіре небо і літає вороння – до снігопаду чи снігу з дощем.
-Відлига – на опади.
-Граки на деревах – весна на порозі.
-Після Тарасія зима не страить, хоч і зла.
-За день з-під стріхи повне відро води накапало – на вологу весну.
-Марно не сподівайся на Тарасове потепління, бо ще вдарить морозом.
До речі, Тарас у перекладі з грецької – «бунтар». Отож, він непередбачуваний, непокірний, всіляким буває, а від свого настрою й погоду насилає...
