(Картинки з життя)
В аптеці бабуся придбала таблетки від головного болю (чи то цитрамон, чи то анальгін) і попросила провізора подати їй горнятко води, звичайнісінької, з крана, щоб запити таблетку, втамувати біль.
Провізор спалахнула:
- У нас стоїть лічильник на воду! Шеф сварить, що роздаємо будь-якому наліво-направо. Хочете, то купуйте пляшку мінеральної води і пийте скільки заманеться!..
А нещодавно в цій аптеці ще стояв на столику скляний посуд з водою, разові стакани. Будь-хто міг скористатися.
Поведінка аптекаря неабияк обурила покупців. Дехто покинув чергу, подався до іншої аптеки. Злістю сповнився (вважайте - вивергнув вулканом, бо ж як так можна розмовляти зі старшими людьми!) працівник «грузинської кухні» - закладу громадського харчування, що поряд з аптекою. (До речі, тут дуже смачно готують!). Він дотиком своєї руки до плеча бабусі заспокоїв стареньку і промовив «українсько-російським суржиком» з яскраво вираженим кавказьким акцентом:
- Ходіть зі мною, дорогенька, я дам вам води.
Та погодилася, пішла за ним. Працівник «грузинської кухні» ступив за прилавок, взяв пляшку «Боржомі», відкоркував, налив у склянку водички і ввічливо з поклоном подав бабусі.
Вона, було, потягнулася до гаманця, щоб оплатити, але натомість побачила щиру посмішку і почула:
- Пийте на здоров'я, дорогенька матінко! Грошей не потрібно.
Закоркував пляшку, власне те, що залишилося у ній, і віддав бабусі.
- Це вам на запас. Така вода сама лікує, без таблеток...
МОРАЛЬ: Пошкодувати старій хворі людині горнятко води - невідкупний, непростимий гріх!..
Коментарі