17 березня – свято преподобного Олексія, чоловіка Божого.
На Теплого Олекси (так називають у народі цей день) пасічники оглядали вулики, перевіряли, чи добре перезимували бджоли. Раділи, коли бджоли починали вилітати з вуликів, бо тоді варто очікувати щедрого медозбору.
Селянам вельми кортіло почути першу весняну пісню вівсянки. А співає вона: «Кидай сани, бери віз...». Якщо почули веснянку вівсянки, то через два тижні можна починати сівбу. Не заспівала пташка – сівба буде пізньою.
Народні прикмети:
-Грім на Теплого Олекси – на грозове літо.
-На Теплого Олекси крига скресає і води прибуває – очікуй повені.
-Тепло на Теплого Олекси і розпускається верба – буде тепла весна.
-До Теплого Олекси не розцвіли підсніжники і проліски – на холодну весну.
-На Олекси з гір вода – із зимівлі риба рухається.
-На Теплого Олекси мороз – ще наберешся лиха від холоду.
Перед Теплим Олексою припиняли рибалити, адже риба йде на нерест.
У день Теплого Олекси варили кашу з вівса (вівсянку). Звісно, на честь пташки вівсянки. Щоправда, такої традиції дотримувалися не в усіх етнорегіонах України. Найбільш поширеною вона була на південних землях. Кашу їли пісною, бо триває Великий піст.
