6 квітня – день вшанування Святого Методія (Мефодія), учителя слов’ян. Саме він з братом Кирилом й учнями створили слов’янську абетку, перекладали на слов’янську мову (за основу слугувала староболгарська мова) й переписували створеною абеткою церковні книги, насамперед Святе Письмо. Після тривалих дискусій Рим визнав, що ця мова й абетка мають право на існування й можуть використовуватися під час Богослужінь.
До цього часу богослужебні книги укладали й переписували латинською, грецькою та іудейською мовами, які були незрозумілі для переважної більшості слов’ян. Прийняття абетки Кирила і Мефодія згодом стало новим етапом й у розвитку української писемності.
Крім того, Кирила і Мефодія, як слов’янських апостолів, вшановують ще 11 травня.
За народним аграрним календарем вважали, що у день Методія варто розпочинати посів зернових культур, бо хліб добре вродить. Навіть, якщо випаде сніг (таке траплялося), то для посівів він не страшний, не зашкодить, навпаки, буде їх напувати вологою. Звичайно, за сприятливої погоди весняну сівбу могли розпочинати і раніше.
Народні прикмети:
-Краще тоді сіяти, коли хмарно.
-Повний місяць на небі – вранці сій, бо буде благо для сівби.
-У сухій землі хліб не вродить.
-Дощ надвечір перестане падати – погода покращиться, не барися зі сівбою.
-Пізній дощ, як пізній гість – часто заночує.
-Добрий ясний день на Методія – на погоже літо. (І навпаки).
-У ранньому квітні буває трохи зими, трохи літа, а весна посередині.
-Ожили жаби – ожила земля.
-Рано зацвіла калюжниця – буде тепло.
-У квітні гримить – у травні дощить.
-У квітні день ясний, а нічка темна – розбуяє все зелене.
