Жіноча рука вплекала цей світ,
її тепла ласка запалює зорі.
І це Божий дар – краси її цвіт,
і очі, що світяться навіть у горі.
Краще немає від неї прикраси,
ні в чистому небі, ні в Чорному морі.
Та, чиї очі, як небо, прозорі
завжди важлива для кожного з нас.
У ній – і натхнення, і радість, і сум,
бо жінка – вінок з найпрекрасніших квітів.
Її голова часто сповнена дум,
про те, аби були в добрі її діти.
Вони ж – її радість, найбільша утіха,
за них її серце болить і радіє,
і молиться, щоб оминуло їх лихо:
щаслива їх доля – її вічна мрія.
Все в блогах
Ода Жінці
- Автор: Антон Метай
- Перегляди: 335
Коментарі
Молодець Антон. Так поетично!