Скільки емоцій може викликати лиш одне слово?..
Умить душа потоне в океані небесної роси або ж злетить аж до сонця й обпече ніжні крила. Кава випадково набуде солоного відтінку, кленові віти ввечері пахнутимуть вчорашнім, залитим імлою степом, а шляхи (щасливі чи нещасливі…) простягатимуться паралельно, як лінії нотного стану. Заплутається клубок у горлі від невиказаних слів, адже емоції огорнуть раптово пеленою.
Сльози розбиватимуться об скалічений асфальт чи смішинки стрибатимуть маковими полями? Може, паперовий човен відпливе від берега Мрії чи Бажання, стане пунктом призначення? Чи злетять сизокрилі голуби до небес?
Захлинаючись від емоцій, закутаюся в ковдру. Теплу? Гарячу? Льодяну? Якими ниткам зв’яже її людина, що загубилася між лабіринтів слів? Чи правильний шлях обере?
Час, найкращий лікар невизначеного буття, не зможе ні на одну сходинку піднятися над прірвою між життям та смертю, доки слова не покрокують світом.
Шукаю тих слів…
Коментарі
ПРОПОНУЮ до ЗБІРКИ "КВІТИ ДУШІ"