Покохала та дівчина
зелененькі тихі очі.
Покохала та й не знала,
що роки її дівочі,
заберуть і зрада, й горе,
і он ті чужїї люди,
що кують кайданів море,
сіють зло і заздрість всюди.
Не прийдеться їй ростити
своїх діток у садочку,
бо не буде соловейко
їм співати у гайочку.
Що вишивану сорочку
пси порвуть ті злі й лихії.
Що вода в її ставочку
Терпко кров'ю захмеліє.
Вже не піде та дівчина
до тополі пожалітись,
розказать про всі негоди,
щоб спитать, куди подітись.
Чи піти в лани широкі,
пошукати свою долю,
щоб тим зграям не дістатись,
ні панам, ні тому болю.
Тілько ляже в чистім полі
та й там буде споминати,
як зелені грали очі,
та не вміли ще кохати…
Все в блогах
Дівоча доля
- Автор: Каріна Товтин
- Перегляди: 523
Коментарі
ПРОПОНУЮ ДО ЗБІРКИ "КВІТИ ДУШІ"