А твої очі – мов картина
життя, в якій все ожива –
маленька гарна павутина,
в якій живуть дрібні слова.
Слова ці в'ються, розквітають,
змальовують нове буття,
в якому люди повертають
всі спогади свого життя.
Ми – люди, ми – великі діти,
і доля в кожного своя.
Нам плакать в цім житті й радіти,
й завжди́ шукати своє «Я».
Все в блогах
Павутина
- Автор: Крістіна Товтин
- Перегляди: 498



Коментарі