Ти не питай, мене, юначе,
чи вірю я в оту любов?
Чи знаю я, як верба паче.
Як ходить сонце до дібров?
Ой не питай мене про горе:
його нам вдосталь було пить.
Не сій ти сльози поміж звори:
журба їх може утопить.
Ой не співай як соловейко,
не сій тужливії пісні.
В калини теж був козаченько,
та він їй зрадив на війні.
Ой не гадай, чом ця дівчина
так не схотіла златих шат:
їй та обіцяна хустина –
не сад вишневий біля хат.
Ти не питай, чому прокля́ла,
того, хто зрадив рідний дім.
Чому душа її зів’яла,
чом так тремтить коли б’є грім.
Ти не гадай, чому червоний
тепер на собі носить цвіт.
Така та кров, яку той ворон
пролляв з її ще юних літ.
Ти не питай, мене, юначе,
чи вірю я в оту любов?
Чи знаю я, як верба паче.
Як ходить сонце до дібров?...
Все в блогах
Ти не питай...
- Автор: Каріна Товтин
- Перегляди: 381
Коментарі
Пропоную до збірки "КВІТИ ДУШІ".