Він мав п’ятнадцять дочок і синів,
й нині незалежній Україні
Бог дась новітніх Пулюїв!
Стаття про видатного українського вченого – славетного фізика, геніального винахідника, перекладача Біблії українською мовою – Івана Павловича Пулюя. Доведено пріоритет ученого у відкритті рентгенівських променів за 14 років до К. Рентгена. Розглянуто історію перекладу ним Біблії у товаристві з П. Кулішем та І. Нечуєм-Левицьким і його подвижництво в активній громадській діяльності.
І. Пулюй-великий вчений світового масштабу. Він був фізиком, математиком, астрономом, теологом, філософом, електротехніком, видатним популяризатором і блискучим педагогом, знав п'ятнадцять мов. Знаємо про знаменитого фізика і електротехніка, винахідника “X”-променiв, перекладача Біблії та Псалтиря, відомого громадсько-політичного діяча, вченого і патріота України – Івана Пулюя. Професор Іван Пулюй був не тільки найвизначнішим фізиком. Він належав до тих, хто у другій половині XIX – на початку XX ст. формував світ. Він світло зумів підкорити, що жодних не бачило меж, був вченим і радником.
Науково-інформаційна діяльність полягає в її збиранні, аналітично-синтетичній обробці, фіксації, зберіганні, пошуку і поширенні. Ефективність діяльності країни залежить від наявної стратегія що визначається новим, нетрадиційним мисленням та новим духом творця. Здобуття нових знань має ґрунтуватися на синтезі вже існуючих патентно-інформаційних ресурсів. Важливою складовою процесу наукових досліджень є науково-інформаційна діяльність, спрямована на пошук, систематизацію, збереження, аналітичне опрацювання, розповсюдження наукової інформації.
Іван Пулюй – видатний український фізик та перекладач Святого Письма народився 2 лютого 1845 р. у містечку Гримайлові на Тернопільщині. Закінчив Тернопільську класичну гімназію, де заснував патріотичне товариство «Громада». У 1865 — 1869 рр. навчався на теологічному факультеті Віденського університету. Студенти-українці, які навчались заснували товариство «Січ», такі, як І. Пулюй, І. Горбачевський та інші. Студент Пулюй уклав і розпочав здійснювати велику програму видання українською мовою освітньої та релігійної літератури. Ще в перший рік навчання він переклав українською мовою підручник із планіметрії для українських гімназій, хоч на той час таких ще не було. Нема — то будуть! Він мусить про це дбати. У цьому характер і світогляд Пулюя.Уже 1869 р. Іван Пулюй видає у Відні свій переклад «Молитвослова» накладом три тисячі примірників, для українців, які служили у війську. Друге, доповнене видання надрукував власним коштом 1871 р. Цього ж року разом із П. Кулішем у Відні переклав і видав Євангеліє, а Новий Завіт у їхньому перекладі будо надруковано 1880 р. у Львові. Пізніше над перекладом Старого Завіту працювали І. Нечуй-Левицький, П. Куліш та І. Пулюй, а повне видання Біблії вийшло друком у Відні 1903 р., організаційні та фінансові турботи лягли на плечі Пулюя.У 1869 — 1872 рр. І. Пулюй навчався на філософському факультеті Віденського університету. «У природничих науках вічні закони і непохитна правда» — такими словами він у своїй автобіографії мотивував свій вибір продовжити навчання в університеті. У 1872 — 1874 рр. працював у фізичній лабораторії професора Лянга у Віденському університеті, у 1874 — 1875 рр. — асистентом-викладачем кафедри фізики, механіки та математики Військово-морської академії в місті Фіюме (Рієка в Хорватії), де сконструював прилад для вимірювання механічного еквівалента теплоти, який став широко відомим у науковому світі. Цей прилад було відзначено срібною медаллю на Всесвітній виставці в Парижі 1878 р. У 1875 — 1876 рр. Пулюй стажувався і працював у Страсбурзькому університеті, в Фізичному інституті професора Августа Кундта, де здобув ступінь доктора філософії. В 1876 — 1883 роках Пулюй працював асистентом і доцентом у Віденському університеті, де й виконав важливу частину своїх фізичних досліджень. У фізиці І. Пулюй відомий як віртуозний експериментатор і проникливий теоретик. Своїми систематичними дослідженнями катодних променів саме Пулюй усунув хибні стереотипи, які побутували в середовищі відомих фізиків щодо їхньої природи. Показово, що на відміну від Пулюя провідні європейські фізики аж до середини 1890-х років висловлювали щодо цього помилкові твердження. З огляду на особливу актуальність досліджень Пулюя Лондонське фізичне товариство 1889 р. видало його монографію, присвячену катодним променям і дотичним питанням, в англійському перекладі в книжці, де друкувалися результати найважливіших фізичних досліджень, виконаних поза межами Великобританії. Ця книжка містить праці чотирьох авторів — Гельмгольца, Гітторфа, Пулюя і Ван дер Ваальса, ці імена добре відомі фізикам. І. Пулюй своїми дослідженнями катодних променів і конструюванням досконалих катодних ламп, здійсненими на початку 1880-х років, прокладав шлях до відкриття Х-променів. І. Пулюй провів свої дослідження, які опублікував у статтях у «Доповідях Віденської академії наук». Серед цих результатів важливе пріоритетне значення мали: 1) відкриття властивості Х-променів іонізувати молекули та атоми; 2) з’ясування просторового розподілу Х-променів та точне визначення місця, де вони утворюються; 3) напрочуд точне пояснення їхньої природи і механізму виникнення; 4) демонстрація ефективності їх застосування в медицині. Що ж до знімків, які переконливо свідчили про широкі можливості застосування променів у медицині, саме знімки в Х-променях, виконані Пулюєм із допомогою лампи своєї конструкції ще з 1880-х рр., яка ввійшла в історію науки і техніки власне як «лампа Пулюя» («Pulujlampe»), використовувались для цих цілей, неперевершеними за якістю. Лондонський часопис The Photogram за 1896 р. подав знімок скелета цілого людського організму і вказав, що це перший у світі такий знімок і що його автором є професор Пулюй. Є задокументовані свідчення про першу медичну Х-променеву фотографію, зроблену в США. Це відбулося 3 лютого 1896 р. в Дартмутському коледжі, де була багата колекція газорозрядних трубок. Після перевірки близько дюжини цих трубок виявилося, що лише одна з них генерувала Х-промені необхідної інтенсивності — це була трубка Пулюя. Вона була виготовлена серійно на фабриці в Лейпцигу й мала номер 1147. Детальний аналіз історії відкриття Х-променів подано в книжці: Роман Гайда, Роман Пляцко. Іван Пулюй, Львів, 1998; там же можна знайти посилання на цитовані літературні та архівні джерела.
На початку 1880-х рр. Пулюй розпочав систематичну діяльність у галузі електротехніки з дослідження процесів у електричних лампочках розжарювання. Вдалося сконструювати пристрої кращої якості порівняно з тими, які розробив відомий американський винахідник Едісон. Наприкінці 1883 р. Пулюя запрошують на посаду консультанта фабрики зброї в австрійському місті Штайр для організації виробництва електротехнічної продукції. Успішною була діяльність Пулюя у створенні електроосвітлювальної техніки, близько тисячі лампочок Пулюя освітлювали в серпні 1884 р. електротехнічну промислову виставку та прилеглі вулиці у Штайрі, і це набуло широкого розголосу. Така ілюмінація символізувала початок ери індустріалізації, в основі чого здобутки електротехніки. Міністерство освіти запросило Пулюя на посаду професора експериментальної і технічної фізики в Німецькій високій технічній школі в Празі. Тут він почав читати фізику і лекції з курсу електротехніки, розробив план відповідних досліджень. На 1888 — 1889 навчальний рік Пулюя було обрано ректором політехніки, а 1890 р. — деканом машинобудівного факультету. 1902 р. він заснував і очолив кафедру електротехніки. 1913 р. І. Пулюя обирають почесним членом Віденського електротехнічного товариства.
У 90-х роках ХІХ ст. Пулюй відіграв вирішальну роль як керівник проектування і будівництва електростанцій в Чехії. Пулюєві належать винаходи, запатентовані у різних країнах світу. При вивченні проходження електричного струму у вакуумних трубках він розробив конструкцію серії оригінальних трубок, які знайшли широке застосування. Багато уваги приділив І. Пулюй вдосконаленню телефонного зв’язку. Значним технічним досягненням Пулюя став винайдений ним телетермометр, що давав змогу вимірювати температуру на великій віддалі від спостерігача.
Багато зусиль докладав Пулюй, щоб вибороти право поширювати Святе Письмо українською мовою для земляків. І. Пулюй виступав із обґрунтованою критикою властей щодо права української молоді здобувати вищу освіту рідною мовою. Починаючи від 1902 р., він разом з І. Горбачевським та іншими відомими діячами науки й культури наполегливо домагався відкриття українського університету у Львові. Врешті послідовність Пулюя мали наслідком те, що в листопаді 1912 р. австрійський уряд оголосив заснування українського університету у Львові. Іван Пулюй з піднесенням сприйняв про реорганізацію 1892 р. товариства ім. Шевченка у Львові в наукове (НТШ), яке перетворилося на українську академію наук. Він публікував результати своїх наукових досліджень і опис винаходів українською мовою на сторінках видань НТШ. Поряд з І. Франком, М. Грушевським, В. Антоновичем, І. Горбачевським та іншими українськими вченими Іван Пулюй був серед перших дійсних членів НТШ, обраних 1899 р. Високий авторитет провідних діячів цього товариства у наукових колах Європи дав підстави започаткувати обрання іноземних членів НТШ за їх згодою, серед них фізики Планк, Ейнштейн, Йоффе.
З початком війни 1914 р. заснував фонд для фінансової підтримки навчання української молоді. 1915 року видав низку статей, в яких обґрунтував необхідність створення української держави. В брошурі «Україна та її міжнародне політичне значення» наголосив: «Вільна Україна означає бастіон, безпеку середньоєвропейських держав, тому її визволення лежить не тільки в інтересі цих держав, а й цілої Європи».
У 1876 році захистив докторську дисертацію та здобув ступінь доктора філософії Страсбурзького університету. Автор близько 50 наукових і науково-популярних праць із фізики та електротехніки українською, німецькою та англійською мовами. Іван Пулюй належить до когорти вчених світової слави, що формували світ двадцятого століття.Знаменитий фізик і електротехнік Іван Пулюй стояв біля витоків одного із найвизначніших досягнень людства — відкриття „Х”-променів, отримав перші високоякісні світлини з їх застосуванням. Всі експерименти з „Х”-променями вчений проводив з вакуумними трубками власної конструкції. Об’єктом його уваги були також проблеми молекулярної фізики, дослідження властивостей та природи катодних променів.
1916 року професор Пулюй одержав пропозицію зайняти посаду міністра освіти.
Одним з улюблених занять Івана Пулюя був переклад релігійних праць із стародавніх мов. Разом з відомим істориком, письменником, етнографом, перекладачем Пантелеймоном Кулішем та широко знаним письменником Іваном Нечуй-Левицьким Іван Пулюй зробив перший переклад українською мовою Нового та Старого Завіту.Іван Пулюй заснував товариство – Товариство української молоді «Громада». Від цього кроку і далі до кінця життя Іван Пулюй завжди знаходив можливості зайнятись громадською чи освітньою роботою. Уже 1869 р. Іван Пулюй видає у Відні свій переклад «Молитвослова» накладом три тисячі примірників, причому половина з них призначалася для українців, які служили в австрійському війську. Друге, доповнене видання надрукував власним коштом 1871 р. Цього ж року разом із П. Кулішем у Відні переклав і видав Євангеліє, а повністю Новий Завіт у їхньому перекладі будо надруковано 1880 р. у Львові. Пізніше над перекладом Старого Завіту працювали І. Нечуй-Левицький, П. Куліш та І. Пулюй, а повне видання всієї Біблії цих авторів вийшло друком у Відні 1903 р
Саме І. Пулюй своїми глибокими дослідженнями катодних променів і конструюванням досконалих катодних ламп, здійсненими на початку 1880-х років, прокладав шлях до відкриття Х-променів, яке завдяки щасливому випадкові випало на долю Рентгена наприкінці 1895 р. Однак роль Пулюя не обмежується етапом передісторії становлення науки про нові промені: на початку 1896 р. він провів свої дослідження, результати яких опублікував у двох статтях у «Доповідях Віденської академії наук». Серед цих результатів важливе пріоритетне значення мали: 1) відкриття властивості Х-променів іонізувати молекули та атоми; 2) з’ясування просторового розподілу Х-променів та точне визначення місця, де вони утворюються; 3) напрочуд точне пояснення їхньої природи і механізму виникнення; 4) демонстрація ефективності їх застосування в медицині. Що ж до знімків, які переконливо свідчили про широкі можливості застосування нових променів у медицині, наголосимо на тому, що саме знімки в Х-променях, виконані Пулюєм із допомогою лампи своєї конструкції ще з 1880-х рр., яка ввійшла в історію науки і техніки власне як «лампа Пулюя» («Pulujlampe»), використовувались для цих цілей, будучи неперевершеними за якістю. Зокрема, лондонський часопис The Photogram за 1896 р. подав знімок скелета цілого людського організму і вказав, що це перший у світі такий знімок і що його автором є професор Пулюй. Є задокументовані свідчення про першу медичну Х-променеву фотографію, зроблену в США. Це відбулося 3 лютого 1896 р. в Дартмутському коледжі, де була багата колекція газорозрядних трубок. Після перевірки близько дюжини цих трубок виявилося, що лише одна з них генерувала Х-промені необхідної інтенсивності — це була трубка Пулюя. Вона була виготовлена серійно на фабриці в Лейпцигу й мала номер 1147. Зрозуміло, що за такого широкого розповсюдження трубок Пулюя у світі випадкове виявлення Х-променів могло трапитися в багатьох лабораторіях.
У сім’ї Пулюїв народилося 15 дітей: сини Павло (доктор медицини) і Юрій (доктор технічних наук), що навчалися в українській гімназії у Львові, прийомний син Олександр-Ганс (технічний інженер), доньки Наталя (дружина відомого українського композитора Василя Барвінського, яка в сталінські часи разом з чоловіком на 10 років була заслана у Потьму), Ольга (піаністка, жила у Відні) та Марія (вчителька, жила у Лінці, Австрія). У 1884 р., привернувши до себе увагу винаходами та новою апаратурою, Іван Павлович отримав посаду професора експериментальної та технічної фізики у Німецькій вищій технічній школі Праги, де за пропозицією Міністерства освіти Австро-Угорщини очолив кафедру фізики, 1903 р. перетворену у першу в Європі кафедру фізики й електротехніки. У 1889–1890 навчальному році вченого обрано ректором цієї школи. З 1902 р. І. Пулюй – перший декан першого в Європі електротехнічного факультету з найвищим рівнем викладання і наукових досліджень у цій галузі, у якій працювали як чеські, так і відомі німецькі професори-фізики. Водночас І. Пулюй – державний радник з електротехніки Чехії і Моравії. І. Пулюй заснував Електротехнічні товариства у Відні та Празі, а також спеціальний журнал з електротехніки. Як енциклопедист, цікава людина, красномовний викладач і блискучий учений, він завжди мав авторитет серед колег-викладачів та видатних учених, промисловців і громадських діячів. Ще у Страсбурзькому університеті науковець зблизився з генієм електротехніки Ніколою Теслою, у якого навчався мистецтва виготовлення скляних ампул. Пізніше у Празі він приятелював з іншим генієм фізики А. Айнштайном, що мешкав поряд з ним у 1911–1912 рр.
Пулюєві належить низка винаходів, запатентованих у різних країнах світу та премійованих на міжнародних виставках. При вивченні проходження електричного струму у вакуумних трубках він розробив конструкцію серії оригінальних трубок, які знайшли широке застосування. Зокрема, одну з них завдяки конструкторським особливостям використовували як електричний вентиль для випрямлення змінного струму. На Віденській електротехнічній виставці 1883 р. привернула увагу безпечна електрична лампа для гірників, яка була особливо простою і дуже зручною в роботі. Багато уваги приділив І. Пулюй вдосконаленню телефонного зв’язку, особливо коли працював над спорудженням електростанцій. Важливо було гарантувати безпеку працівників, що користуються телефонним зв’язком зі споживачами електроенергії або віддаленими підстанціями. Значним технічним досягненням Пулюя став винайдений ним телетермометр, що давав змогу вимірювати температуру на великій віддалі від спостерігача.Він ніколи не скаржився на брак часу чи на несприятливі обставини, адже «ми збирати мусимо те, що посіяли предки наші, так колись збиратимуть наші потомки те, що ми посіємо». Так у праці продовж усього життя він ніколи не зрадив цього принципу.Важливою, навіть можна сказати – доленосною подією в житті Івана Пулюя стало знайомство з Пантелеймоном Кулішем у Відні під час навчання в Греко-католицькій духовній семінарії.
Відповідь Івана Пулюя: «Що має статися – станеться обов’язково, і те, що відбудеться, буде найкращим, тому що така воля Господня!»Один із винаходів Івана Пулюя. Апарат для визначення механічного еквіваленту тепла
Метою вченого була освіта свого народу, підтримка і вивчення української мови, літератури, історії, адже «Сила і спасеннє лежать у нас самих: у праці над освітою і добробитом народа».
Продовжуючи розпочату справу Пантелеймоном Кулішем, переклад «Біблії» на українську став тією метою, яку вдалось Івану Пулюєві реалізувати. Як ніколи пильно, з великою шаною до мови вчений ставився до кожного слова, підшукував якнайточніший переклад, сперечався зі співавтором перекладу – Іваном Нечуєм-Левицьким і все заради одного: перший повний текст «Біблії» українською має бути бездоганним.Тоді також Івана Пулюя турбувало й інше: чи вдасться і де можна буде видати українську «Біблію». Переговори, спроби, листування тривали кілька років, аж врешті в 1903 році у Відні у видавництві Британського і заграничного Біблійного товариства побачила світ «Сьвяте Письмо Старого і Нового Завіту мовою русько-українською » в перекладі Пантелеймона Куліша, Івана Пулюя та Івана Левицького. Не менш складним був і шлях української «Біблії» в Україну. Іван Пулюй був переконаний: «Популярну науку і освіту можна нести між широкі маси народу тільки живою рідною мовою, а не чужою. Лінґвістерія і мертвеччина, якою русини запоморочували собі голови, наробили багацько школи народній просьвітї. Треба вже раз покинути чужі мови, а взятись добре до науки своєї».Учений наполягав на потребі опрацювання власної, тобто української наукової термінології, тому що досі вона «дуже недостаточна і хистка», «треба творити свій спосіб вислову».Іван Пулюй сформував для себе також головне політичне кредо, яке втілював протягом життя: «Найбільше і найважливіше наше бажання, ідея і головна мета наших національних прагнень – це визволена з-під Росії вільна Україна, де не повинно бути жодного пригнобленого і жодного гнобителя, де український народ після довголітнього рабства вестиме нарешті вільне в усіх напрямах національне життя, розвиватиме вільно свої великі духовні здібності і братиме участь у примноженні скарбів культури усього людства» (1915 рік).«Нема більшого гонору для інтелігентного чоловіка, як берегти свою і національну честь та без нагороди вірно працювати для добра свого народу, щоб забезпечити йому кращу долю», – наголошував Пулюй.
До дітей приходили навчати їх української мови спеціально для цього підготовлені приватні вчителі.
Сам учений не раз називав свою родину маленькою «державою», в якій з радістю виконував працю «міністра освіти, фінансів і внутрішніх справ».З нагоди свого 70-ліття, яке Іван Пулюй відзначав у Празі в 1915 році, дякуючи українській громаді, вчений наголосив: «Елєктротехніка, тая найновіша і величава наука, на котрої полі і я чимало потрудився, близька і дорога моєму серцю, але ще близша і дорожша наша мова, наша лїтература і доля народа нашого».Життя Івана Пулюя – «людини-самоцвіта», як називав вченого Пантелеймон Куліш, обірвалось у Празі 31 січня 1918 року, поховали його на празькому цвинтарі Мальвазинки, де згодом поруч була похована і його дружина Катерина (1863–1945). У місцевій газеті “Die Presse” 11 січня 1896 р. з’явилося перше невеличке, однак сенсаційне повідомлення про нові невидимі промені, за допомогою яких можна бачити крізь непрозорі стінки деякого замкненого простору, ящика чи комірки. Водночас видано статтю К. Рентгена у вигляді окремої брошури, де стисло в 17 тезах описано властивості “винайдених” ним Х-променів. Двадцять третього січня 1896 р. К. Рентген уперше виступив у Вюрцбурзі на засіданні фізико-математичного товариства з публічним повідомленням про це відкриття. А в березні 1896 р. і травні 1897 р. результати своїх досліджень він виклав у двох статтях. 15 лютого у великій аудиторії Німецької технічної школи у Празі зробив на цю тему доповідь з демонструванням знімків за допомогою трубок власної конструкції зразка початку 1880-х років і 5 березня опублікував у цьому ж журналі “Додаток до праці “Про походження рентгенівських променів та їх фотографічну дію”. Отже, можна стверджувати, що в науковій історії відкриття рентгенівських променів професор І. Пулюй мав незаперечний пріоритет, принаймні в такому: він першим у світі власноручно сконструював рентгенівську трубку за 14 років до відкриття відповідних променів, розтлумачив природу їхнього виникнення та з’ясував їхню здатність іонізувати гази. У 1879 р. І. Пулюй видав працю “Непропаща сила”, а через два роки – тісно з нею ідейно-теоретично пов’язану науково-популярну працю “Нові і перемінні зірки”, у яких закони збереження і перетворення енергії, відкриті й обґрунтовані в 1840-х роках Р. Майєром, Г. Гельмгольцем та Дж. Джоулем, були провідними ідеями. У цих працях І. Пулюй згадав Р. Декарта, який ще 1664 р. “зовсім ясно сказав, що матерія і рух тільки змінюються, а не пропадають. Не пропало ж слово того велетня духа, не пропала і правда, хоч треба було дожидати більше двох сотень років, поки народяться внуки, котрі зрозуміють велику всесвітню тайну, що одкривається найперше тільки вибраним священикам правди”. І. Пулюй розглядав процеси в небесних тілах і аналізував питання життя й смерті, вічності й тимчасовості, мінливості та сталості з філософського погляду. Водночас метою наукового пізнання він уважав відкриття законів природи за допомогою дослідів та мислення. І. Пулюй доводив, що наука не повинна обмежуватися пізнанням лише законів природи – вона має розкривати способи використання її сил для добра людини. Отже, від проблем природознавства він перейшов у лоно духовного життя, моралі й етики: “Закон, що сила не пропадає, має загальне значення. Величезну справу перекладу Біблії українською мовою започаткував видатний український письменник, історик та етнограф Пантелеймон Куліш (1819–1897), який вірив, що Біблія, Гомер і Шекспір є трьома стовпами всесвітньої, у тому числі української культури. У 1869 р. він познайомився у Відні з І. Пулюєм, який мав вищу релігійну освіту та володів 15 мовами, у 1870 р. вони –П. Куліш та І. Пулюй – почали спільну працю над перекладом. Пізніше І. Пулюй згадував: “Поділили ми роботу між собою так, що я перекладав із грецької, дбаючи більше про докладність, ніж про красу слова. Пізніше порівнювали ми цей переклад з церковнослов’янським, російським, польським, сербським, німецьким, латинським, англійським і французьким. Впевнивши себе таким чином у правильності нашого перекладу, я наважився покинути на якийсь час мої університетські науки й усі заробітки та весь час віддати для спільної праці – українського перекладу Біблії”. У підсумку вже 1871 р. у віденській друкарні Зоммера послідовно вийшли Євангелії від Матвія, Марка, Луки та Івана. Водночас у Львові П. Куліш видав український переслів Псалтиря. Так відбувався поступовий переклад Біблії окремими частинами. І. Пулюй продовжив роботу на Біблією, запросивши до помочі письменника Івана Нечуя-Левицького, який переклав четверту частину Старого Завіту. В одному зі своїх вдячних листів Івану Павловичу вона писала: “Не було б Пулюя, не було б і Біблії.”.
Внесок Івана Пулюя у дослідження катодних променів дуже вагомий. Найбільш суттєві результати у цьому напрямі раніше отримали Гітгорф та Крукс. Головною в їх роботах була думка про те, що розріджений газ у газорозрядних рурках перебуває у четвертому стані — «ультрагазовому» Головна мета Івана Пулюя полягала у з'ясуванні природи катодних променів. Він встановив, що за високої напруги з катода вириваються матеріальні частинки і поширюються перпендикулярно до катода. Ці частинки, негативно заряджені статичною електрикою, підтримують протікання струму між двома електродами й складними стінками. Коли ці частинки стикаються зі стінками чи іншими твердими тілами, то відбуваєть ся збудження етерної оболонки молекул. Кожне вражене місце скляної стінки чи екрану стає вихідним для етерних хвиль. Зокрема, під впливом цих хвиль що поширюються у просторі, вкритий сіркокальцієм екран починає світитися. Крім видимих променів фосфоресценції утворюються і невидимі промені з іншим періодом коливань.
Однією з найяскравіших публікацій про вченого стала монографія Ю. Гривняка, видана Союзом Українців у Великій Британії, «Проф. д-р Іван Пулюй. Винахідник проміння «X»» (Лондон, 1971, 111 с.). В «Енциклопедії Українознавства», що вийшла під редакцією В. Кубійовича (Париж-Нью-Йорк, 1973). Тут читаємо: «...визначний фізик і електротехнік, винахідник і громадський діяч... Дослідження Пулюя стосуються електричних розрядів у газах, молекулярної фізики та електротехніки змінних струмів; він відомий з дослідів над особливостями катодних променів та променів, які пізніше дістали назву рентгенівських. Винахідник багатьох фізичних і електротехнічних приладів...»
Перелік публікацій
1. Банцер В. Біблія і про біблію / В. Банцер // Наука і суспільство. – 1990. – № 3. – С. 73.
2. Барна В. Промені у темряві / В. Барна // Вільне життя. – 1991. – 11 червня. 3. Бекесевич Б. Національний дух живив “Громаду”: До 155-річчя Івана Пулюя / Б. Бекесевич // Вільне життя. – 2000. – 1 лютого. 4. Бліхар Є. Іван Пулюй чи Конрад Рентген? / Є. Бліхар // Тернопіль вечірній. – 1994. – 13 квітня. – С. 1, 2.
7. Влох О. Г. Доля вченого в долі України / О. Г. Влох, Р. П. Гайда, Р. М. Пляцко // Аксіоми для нащадків : [Українські імена у світовій науціhttps://www.academy-malig.info/">Кот Михайло Петрович голова Правління Міжнародного Центру впровадження програм ЮНЕСКО
Тарчинець Василь Федорович ректор «Міжнародної академії літератури і журналістики»
Огірко Ігор Васильович професор МАЛіЖ доктор фізико-математичних наук, спеціаліст з інформаційних мультимедійних технологій
Українська академія друкарства, завідувач кафедри інформаційних мультимедійних технологій
Prof. dr hab.Ohirko Ihor,
prof. zw. Uniwersytet Technologiczno-Humanistyczny im. Kazimierza Pułaskiego w Radomiu.
Wydział Informatyki i Matematyki Katedra Matematyki
Рецензенти:
В. М. Юзевич, доктор фізико-математичних наук, професор
Ясінський Михайло Федорович, доцент, канд. техн. наук.
Peer review.
Vladimir N. Yuzevich Doctor of Physical and Mathematical Sciences, Professor.
