Все в блогах
Батькові
- Автор: Іван Ісаєвич
- Перегляди: 220
Відлетіли птахи
Десь під теплі дахи
І комусь там вже весело стало.
Я зостався один,
А в мене навпаки,
Ніби щось цінне пропало.
Ось спішать ластівки
І крилом з висоти
На прощання мені помахали.
Я зостався один
І літа вже мої
На один рік коротшими стали.
Соловей відлетів
І співає пісні
У садочку якогось там пана.
Я зостався один
І так сумно мені
Цілий вечір до самого рана.
Вже й зозулі нема,
В чужині, там вона,
Десь комусь вже літа прибавляє.
Я зостався один,
Щось мені не в собі,
Ніби в мене роки відбирає.
Журавлиний ген клин
Полетів не один...
Там, в чужому курликає небі.
Я зостався один,
І так пусто в мені...
Щось важливе таки я прогледів.
Добрий день
- Автор: Іван Ісаєвич
- Перегляди: 241
Потонуло сонечко у вранішній хмарі,
Вийшли в поле пасти череди, отари.
Туди ж подалися й добрі господарі...
Півсонця - під небом, а пів - з'їли хмари.
Розфарбуймо день добрими словами,
Хай течуть рікою вітання й поради,
Струменять подяки з добрими ділами,
Щоб не було фальші і не було зради.
Повернення
- Автор: Іван Ісаєвич
- Перегляди: 339
Іван Ісаєвич
Доброго дня всім! Я, Іван Ісаєвич, не новенький, повернувся з дозволу ректора МАЛіЖ Василя Тарчинця у цей прекрасний світ АКАДЕМІЇ, де ТВОРЯТЬСЯ ЧУДЕСА. МОЛОДІ ЛЮДИ ПРОБУЮТЬ СЕБЕ У НАЙВИЩІЙ ФОРМІ ЛЮДСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ - У ТВОРЧОСТІ. А творчість за визначенням ВІКІПЕДІЇ - це «діяльність людини, спрямована на створення якісно нових, невідомих раніше духовних або матеріальних цінностей (нові твори мистецтва, наукові відкриття, інженерно-технологічні, управлінські чи інші інновації тощо). Необхідними компонентами творчості є фантазія, уява, психічний зміст якої міститься у створенні образу кінцевого продукту (результату творчості)». Прошу всіх прийняти мене повторно у ВАШУ РОДИНУ. Буду старатися виконувати покладені на мене обов'язки чесно і добросовісно, прикладаючи до цього свої особисті можливості і вміння.
Невиконана обіцянка
- Автор: Василь Тарчинець
- Перегляди: 367
…Не спав я всю передріздвяну ніч. Старший брат Михайло саме змайстрував мені санчата. Уже не міг дочекатися ранку, коли сяду на них і помчу із високої гори Кичера аж під церкву. Мама обіцяла дати мені теплу одежину і нові кирзові чоботи, куплені за сушені гриби.
Після недовгого сніданку і догляду за худобиною – а це було моїм найпершим обов’язком – став збиратися на прогулянку. Але раптом хатні двері відчинила сусідка. Гірко плачучи, ледь вимовляла слова:
– Кумонько, ріднесенька… Бабі Анні… дуже погано, – каже до моєї матері. – Чи не міг би ваш Василь хоч мало посидіти біля неї. Вона так просить, так просить, бо дуже його любить.
В мене вибору не залишалося. Треба було йти до баби Анни. І я пішов. Вона, закутана у теплу ковдру, лежала на печі, кашляла й стогнала. Побачивши мене, заспокоїлася і навіть запропонувала налити з невеликої пляшечки солодкого сиропу. Ним вона часто пригощала дітлахів і мене. Дивувалася з того, що лікарі називають це залізним вином. А яке воно, мовляв, залізне, коли солодке…
Дивні були приповідки баби Анни. Нерідко вона розповідала про таке, що я чув уже не раз. Журилася, що скоро помре, відвезуть її на цвинтар і закопають в сиру й холодну землю.
Вкотре слухати це мені не дуже хотілося, а тим більше вірити в те, що може справді статися. Але слухати був змушений.
– Не журіться, я візьму лопату, викопаю вас із землі, посаджу на санчата і привезу додому, – казав я старенькій.
Слухала баба Анна і, напевно, думала: «Говори собі, дитино. Добре, що не знаєш усього».
Знайомство
- Автор: Дражук Божена Володимирівна
- Перегляди: 173
Всім привіт. Давайте знайомитись. Я Боженка, мені 9 років. Я навчаюся у 4 класі, ліцею №24 м. Івано-Франківська. Я життерадісна і дуже активна дівчинка, обожнюю гуляти і веселитися з друзями. Дуже люблю танцювати, співати, творити. З недавнього часу займаюся на музичному інструменті - домра. У вільний час люблю читати книжки а також малювати. Дуже рада що попала до вас маліжани і можу друкувати свої твори. Усім бажаю натхнення, радості і позитивних емоцій.
