Все в блогах
Кохана, прошу
- Автор: Єлизавета Пукас
- Перегляди: 140
торкайся нотами ноктюрну
тривких мелодій таємниць
сягай-но пальцями Сатурну
обітницю моїх зіниць
віршів чужих кардіограму
складай-но стосами ключиць
вишіптую піснями рану
залишену від мандрівниць
торкайся ніжними словами
душі понівечених вен
лікуй майстерними думками
мій жалюгідний манекен
Mes rêves
- Автор: Марія Павлова
- Перегляди: 518
Mes rêves sont simples,
Sont pas compliqués,
Mais je suis pas capable
De les faire arriver.
Mes rêves sont la paix,
L’harmonie, le bonheur,
L’amour est la clé
qui tue la douleur.
Mes rêves sont le ciel bleu,
Les oiseaux qui chantent,
Le soleil brûlant d’or,
Et la vie apaisante.
Мій вірш написаний французькою, бо саме цією мовою я хотіла передати м’якість, простоту й меланхолію своїх думок. У ньому немає складних слів чи гучних образів - тільки щирість і прагнення до спокою.
Я писала про мрії, які здаються звичайними, але насправді - найважливіші: мир у серці, гармонія між людьми, щастя без боротьби, любов, яка лікує біль. Це все здається таким простим, майже буденним, але водночас - недосяжним.
Коли я створювала ці рядки, мені хотілося показати, що навіть найсвітліші мрії можуть бути болючими, якщо вони залишаються лише мріями.
Я уявляла блакитне небо, пташиний спів, тепле сонце - усе те, що символізує життя без тривоги, внутрішній мир, до якого ми всі прагнемо.
Цей вірш - моя тиха молитва за прості речі, за світ, у якому любов справді «tue la douleur» - убиває біль.
Як настане на Дмитра зима...
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 87
26 жовтня – свято великомученика Димитрія Солунського, якого разом з побратимом Несторієм стратили 306 року за наказом імператора Максиміана. Перед тим вони витримали важкі випробування на гладіаторській арені. А допомагала їм Свята Віра в Ісуса Христа. Фізична святого Димитрія, які християни поховали потайки, пов’язано багато чудес зцілення. Вони залишаються нетлінними, мироточать. Молитва до достойника неабияк допомагає у часи лихоліть.
Українці цей день називають святом Дмитра. Він вважався «весільним епогеєм», бо до Михайла і Пилипа залишалося обмаль часу, коли було дозволено справляти весілля. Тому жартували:
-До Дмитра дівка хитра, а на Михайла піде і за попихайла.
-Якщо Дмитро не посватав, то Михайло і Пилип шлюбу не дадуть.
Господарі вважали, що до Дмитра сани вже потрібно підготувати, а після Дмитра можна у них сідати (прийде зима).
Народні прикмети:
-Якщо на Дмитра настане зима, то до Стрітення не відступить.
-Відлига на Дмитра – зима буде мокрою (з дощами і мокрим снігом), але відносно теплою.
-Дмитро без снігу – зими ще не буде.
-Дмитро на снігу – весна пізня.
Арета і золота карета
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 83
24 жовтня – у церквах поминають мученика Арета та майже чотири тисячі його побратимів-християн, які загинули 523 року, кои на місто Сафар (територія сучасної Ефіопії) напали араби і знищили ледь не все населення.
За українськими народними прогностичними спостереженнями:
-Арета їде у золотій кареті – на тепло. (Ідеться про погожу золоту осінь).
-Якщо до цього дня жовтий і багряний лист ще цупко тримається на кущах і деревах – зима не скоро нагряне. А ще краще, коли побачиш зелені листочки, звісно, вони вже з цятками «старіння».
-Вродило багато гарбузів – зима буде доброю.
Зрештою, так можемо говорити і про врожай іншої городини. А якщо мало врожаю, то зима буде і холодна, і голодна. Як тут не згадати біблійний текст про сім ситих років і сім голодних.
Восени традиційною стравою на столі ставали гарбузова каша, запечений гарбуз... Пили гарбузовий сік.
...Деякі гарбузи-велетні справді нагадували золоту карету.
Добре, коли врожай добрий!
З першими морозами
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 99
18 жовтня – свято апостола і євангелиста Луки.
Часто з цим днем пов’язували настання перших стійких і відносно тривалих осінніх морозів. Чим вони дошкульніші, але селянин мав з них деяку користь, зиск. З віддалених лук можна було привозити стіжки сіна. Коням легше, бо колеса воза не застрягнуть, не загрузнуть у глибоких багнюках, які утворилися після рясних осінніх дощів.
Також вивозили на поля гній – добру органічну підживу для грунту. Його відразу ж розкидали по ділянках землі (особливо «пісних», малородючих), щоб ті за решту осені й зиму зі сніговим покровом належно всотали добриво і віддячили щедрим врожаєм. Залишалося чекати весняної оранки і часу посіву зерна та садження аграрних культур.
Праця ця важка.Тому у поле виходили всією родиною, допомагали «на відробіток» сусіди. А інколи винаймали за відповідну плату окремих помічників.
У народі кажуть:
-Прийшло свято Луки – спорожніли луки.
-Дбай про землю до Луки.
-Лука болото прибере і морозом припече.
-Лука не бідний, бо є хліб на столі.
-Холодний Лука – то ще не зима.
