Все в блогах
Посієш вчасно...
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 103
26 вересня – свято апостола і євангеліста Івана Богослова, улюбленого учня Ісуса Христа.
За народним аграрним календарем українців, це був останній термін для посіву озимини. Взагалі, впоратися з такою роботою намагалися до свята Різдва Пресвятої Богородиці, Другої Пречистої (8 вересня). Пізній осінній посів міг бути спричинений затяжним спекотним бабиним літом, коли не випало ні краплинки дощу, земля перетворилася на суцільну кам’яну плиту. А сіяти зерно у пересохлу землю не є. Тож доводилося чекати на дощ.
Фенологи вважають, що з Івана Богослова перестає розвиватися рослинність. Навіть кімнатні квіти завмирають. Хіба що посеред зими зацвіте різдвяник. Також уже не розвиваються коренеплоди аграрних культур – картоплі, буряка, моркви, ріпи... Вони сповна дозріли. Так само корінці багатьох лікарських рослин. Отож, час їх заготовляти. Що і робили досвідчені народні зцілителі.
У народі кажуть:
-Посієш вчасно – вродить рясно.
-Хто не посіяв до Івана Богослова, той не вартий доброго слова.
-На Івана Богослова дощ зі снігом – у січні тричі йтиме дощ; сонячно і тепло, тоді червень буде дощовий і холодний.
Господиня Єфросиня
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 85
25 вересня – свято преподобної Єфросини, яку у народі називають Єфросиня, Фросинія, Фрося.
Життєписи святих оповідають, що вона мала бути побожною дівицею, яка у чоловічому одязі вступила до монастиря, звісно, до чоловічої обителі. Однак дослідники вважають, що історія її життя не є певною, правдоподібною, або, радше, це збірний образ дівчини – ревної християнки.
Попри таке, цей день не залишився поза увагою у народному календарі українців. Упевнені, що на Єфросини доцільно починати шаткувати і квасити капусті. Тоді вона буде смачна і довго зберігатиметься.
У народі кажуть:
-Не треба до капусти олії, якщо пошаткуєш на Фросинії.
-Коли на Єфросини тепла погода, то тепло протримається ще три тижні.
-Якщо цього дня випаде сніг, то зима встановиться на Михайла (8 листопада).
-Ранній сніг – на ранню й теплу весну; якщо він глибокий – наступного року буде добрий врожай хліба; якщо сухий – літо буде спекотне.
Горить посвіт
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 82
23 вересня – осіннє рівнодення, коли день зрівнюється з ніччю. Опісля ночі помітно прибуває, а дня меншає, частіше випадають дощі, інколи зі снігом. Наступ темряви триватиме аж до 22-24 грудня.
Ще за часів Польсько-Литовської доби у цей день українці зустрічали Новий рік. Власне, святкування починалися на десяток днів раніше, а 23 вересня ставало епогеєм зустрічі Новоріччя. Вони відбувалися з масовими гуляннями, веселощами, забавами, розвагами, піснями й танцями, ярмарками. Водночас це й було Свято Врожаю. Адже зібрано хліб, є городина, садовина. Не бракувало грибів. Тому ялини, сосни (символ вічної зелені і життя) прикрашали плодами, барвистими стрічками.
У ніч на 23 вересня у домівках запалювали посвіт – просмолені тонкі скіпки дерева, воскові свічки, лампадки, каганці... У печі горів «живий вогонь», який добували тручи поліном об поліно. Таким чином наші пращури хотіли «призупинити» наступ темряви. Інколи такі дійства називали «Весіллям свічки». Перед осіннім Новоріччям свічки масово виготовляли.
За церковним календарем, 23 вересня відзначаємо свято Зачаття Івана Хрестителя.
З цього дня починали заготівлю опеньків – і для власних потреб, і на продаж.
Нові грані творчості
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 107
* * *
Коберник Д.С. Такі важливі всі слова... (збірка поезій). – Шептицький: ТзОВ «Червоноградська міська друкарня», 2025. – 138 с.
* * *
Від першої поетичної збірки «Я життя дороги заплітаю в коси...» (2013 р.) до другої «Такі важливі всі слова» у Дарії Коберник минуло аж дванадцять років. Це не тільки вагомий відлік часу у житті людини, а й у творчості.
Так, протягом цього періоду вона не мовчала, регулярно друкувалася у ЗМІ, в альманахах «Солокія», «Третій горизонт», колективних збірках, брала активну участь у творчих заходах літературно-мистецьких об’єднань «Третій горизонт» (м.Шептицький), ім. Осипа Турянського (м.Радехів), виступала зі своїми віршами перед читацькими аудиторіями.
До упорядкування нової збірки підходила дуже скурпульозно, виважено і ретельно, критично вимогливо до себе. Потрібно ще раз і ще раз осмислити і переосмислити прожите, написане і надруковане раніше, вишукувати нові теми, прагнути осягнути нові грані творчості. Тим паче, що кожен день дарує щось нове, і то інколи не вельми приємне, навіть жахливе (ідеться насамперед про війну, яку росія розпочала проти України). Події змінюються динамічно, вони позначаються гіркотою на житті багатьох людей.
Як справжній поет, Дарія Коберник не може байдуже спостерігати за нашим сьогоденням, бо в ньому зберігається і минуле, і закладене майбутнє (тільки б хороше!). Все ж, намагається залишатися оптимістом:
«Настане день... Закінчиться війна...»
* * *
«Сумні забути крики журавлів.
Ти є! І ти живий, ти в себе вдома!»
Звісно, до нової збірки подала все найкраще з написаного за дванадцятирічний період часу – і те, що раніше друкувалося в періодиці, і те, що залишалося у шухляді письмового столу авторки.
У неї кожен вірш заслуговує окремого детального літературного аналізу, а не узагальненої оцінки.
...Слово – це не тільки смисл, ознака сутності певної речі, події, найменування когось чи чогось. Воно – скарб! Це своєрідний генетичний код. Що спонукає Дарію Коберник до поетичної творчості?.. Про те вона сама відкрито і відверто зізнається перед читачем у віршах:
«Слова, слова... Яка велика сила!
І кожна буква має власний код.
І ними нас батьки благословили –
Ми вільнийіохрещений народ».
З вірша «Поезія вічна»:
«У всі часи вона була таємна і магічна.
Коли про літо пишеш ти в зимову ніч, у січні...»
* * *
«Вставай! Пиши і не чека, лови чудові миті!»...
Кредо її творчості – писати без фальшу, Здавалося б, з побутової події уміє створити художній образ. Це їй вдається завдяки спостережливості, габутому життєвому досвіду і добрим володінням Словом. Воно – єдина зброя для поетеси.
У своїх віршах Дарія Коберник постійно звертається до Бога, то згадує Різдво, свято Миколая, то роздумує біля Плащаниці про страждання Ісуса Христа:
«Прости нам, Господи Ісусе,
Твої цілуємо п’ять ран,
Щоб нас не звабили спокуси
І темний злодій дух-тиран»,
То радіє Воскреслому Господу.
Хтось запитає «Де шукати істину?..». Відповідь однозначна – у Слові Божому, дотримуватись Його Законів і Заповітів.
Святими для неї є рід-родовід, родина, сім’я, пам’ять про батьків.
Вагомий (обсяговий) цикл віршів «Тобі, Україно моя...». Велич України простежується в усьому – щирості людей, доброзичливості, любові до рідної землі, поцінуванні краси природи та, передусім, любові до Бога, бо Він створив і дарував нам цю красу. Очевидно, що росіяни вважають логічно послідовною таку ієрархію: цар-батюшка, росія, бог (РПЦ). А в українців усе навпаки: Бог, Україна, Гетьман (у нас президента можна обирати й переобирати...).
Цитую Дарію Коберник:
«Україно моя! Ти велична, багата й красива,
Незрівняна твоя у пшеничних полях широта...»
* * *
«Україно моя! Ти колиска і мати, і батько,
Обіймаєш і пестиш, кладучи на душу бальзам.
У віках, як нікому, було тобі важко,
Рвали тіло та душу донькам і синам».
* * *
«Є у нас міцне, глибоке коріння.
Україна буде, бо вона нетлінна!»
Дарія Коберник проживає у м.Шептицькому (раніше – Червоноград), багато пише. Діапазон її творчості доволі широкий. Останнім часом переважає громадянська, патріотична ліри ка. Воно й не дивно! Але й далі продовжує писати духовну, інтимну поезію, гумор та сатиру, вірші для дітей. Дай Боже, щоб плоди її праці реалізовувалися у нових збірках, публікаціях у періодиці. Вони вартують уваги читача!
Свище вітер на всі боки...
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 107
22 вересня вшановуємо Святого Фоку, Синопського єпископа, який загинув мученицькою смертю у ІІ столітті. Але навіть підданий важким тортурам, не зрікся Ісуса Христа.
У народі кажуть:
-Якщо на Фоки свище вітер на всі боки (поперемінно дме з різних сторін), то зима буде з хурделицями і щільним глибоким снігом.
-Сильні вітри на Фоки – сильні буревії взимку.
-Вітри «заганяють» дим у комин – чекай опадів.
-Фока листя з дерев знесе – рано зима прийде.
-Тихий Фока – тиха зима.
Фоку, за давньою народною традицією, називали Городником. Бо до його дня потрібно було зібрати основні овочі й переорати город чи поле.
