Все в блогах
По вервичці з Небес
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 84
6 грудня – день Святого Миколая Чудотворця, архієпископа Мир Лікійських.
Він один з найбільш відомих і найулюбленіших святих достойників Христової Церкви, є взірцем людяності, добра і милосердя, знаний чудотворець, помічник нужденних, вбогих, хворих, моряків, подорожуючих, захисник під час лихої години, щирий приятель дітей.
Його ім’я з грецької перекладається, як «переможець народів». І це справді так! Адже з того часу, як Святий Миколай жив у далекому ІІІ – у першій чверті IV століття та й донині – пам’ять про його добрі й богоугодні справи живе поміж різних народів,крізь віки дарує натхненняі надію всім християнам. Наче по вервичці він спускається з Небес, щоб прийти на допомогу кожному, хто щиро увірував у нього.
На українську землю шанування Святого Миколая прийшло у Х столітті, з прийняттям і поширенням християнства. Цей Чудотворець дуже полюбився нашому народові, і з часом день його вшанування у грудні став одним з найулюбленіших зимових свят з подарунками, солодощами, гостинами, дитячими забавами. У цей день повелася добра традиція дарувати подарунки один одному, виявляти увагу і турботу до ближнього.
Нехай святитель Миколай завжди допомагає нам у добрих справах!
У народі кажуть:
-Холодний Микола – холодне Різдво Христове.
-На Миколи відлига – не чекай міцного морозу на Різдво.
-Микола на білих конях приїде, а Ганка сяде у санки.
-Микола любить мороз і білих коней.
-Вітер зі сходу – на мороз; північно-західний – на снігопад.
Кепські справи у Сави...
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 69
5 грудня – вшановують Саву Освяченого, пустельника, наставника монахів. Помер у глибокій старості 532 року.
За українською народною традицією, у цей день вельми дотепно «вшановували» всіх чоловіків, називали їх Савами і вважали іменинниками. Але їм було не до святкувань іменин. Бо цей день вважався ще й жіночим, як і попередній у свято Варвари. Отож на Сави чоловіки змушені були виконувати всю роботу по господарству – і свою, і жіночу. Жінки тим часом кепкували на ними, додавали клопотів, не пускали до корчми. А самі могли провести кілька годин у корчмі (і це попри Різдвяний піст), де справляли «похорон» Сави і «поминки» за ним. Українці ж мастаки на дошкульний гумор!..
Жартували:
-Сава вмер.
-А коли?
-У четвер.
-А чого помер?
-Бо дурний був. До церкви не ходив, горілку пив, жінку бив...
Або таке:
-Як справи у нашого Сави?
-Краще не питай, бо кепські справи у нашого Сави...
Є й чимало інших варіантів.
І тільки пізно увечері жінки накривали чоловікам багатий стіл, щедро частували, але не полишали кепкувати над ними. Чоловіки змушені були мовчати, коритися та лишень посміхатися. Так велить народна традиція!
У таких дійствах брали участь тільки заміжні жінки. Цуралися їх вдови, особливо ті, у яких недавно померли чоловіки, і дівчата на виданні, «щоб не накликати лиху долю».
Народні прикмети:
-Який Сава – такий Микола.
-Якщо Сава замостить, то Микола загвоздить. (Ідеться про товсту кригу на водоймах).
-Сава закалить – Микола закує.
Біла зима – весна красна
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 73
-Снігурі біля вікна – буде холодна зима.
-Зима снігова – на добрі жнива.
-Зима була білою – весна буде красною.
-Взимку потрібно снігу і морозу, а весною дощу і тепла.
-Грудневі морози з глибоким снігом – на майбутній врожай добрі прогнози.
-Взимку тепло шубу одягай і валянки взувай.
-Сніг вкриває землю рівно – на помірну весну; хвилями, копами – весна буде вітряна.
-У грудні студить – у червні припікає.
-Лід тріщить – на відлигу.
-Сніг мокрий – похолодань не буде.
-Випаде сніг – ведмідь спати ляже.
-Взимку не було снігу, а лише морози – весною доведеться пересівати озимину.
-Перший сніг – не санний шлях.
-І зима не страшна, якщо в печі потріскують дрова.
-Вогонь у печі з червоними язиками – на мороз.
-Дрова ледь тліють – буде відлига.
-Грудень – не найхолодніший місяць року, але підступний.
-Шишкарі метушаться, стрибають з гілки на гілку – до похолодань.
-Зима завжди скупиться на барви.
-Взимку голодному зайцю ні вдень, ні вночі не спиться.
-Де заячий слід на снігу, там і лисячий.
Вересень. Не пишеться
- Автор: Олена Федюра
- Перегляди: 149
Будь морем, поки не стихне,
Сірим, поки сухий папір.
Голова із мокрими стінами
Порожніх квартир
Нікого ніхто не бачить
Трохи, із десять, кусючих риб
Напливуть свіжих значень
У прісний ритм
Спокійно кривому бетону.
Так його бачив артист.
Рибу катують картоном,
А як ти?
(під псевдонімом Маневром більше)
Sorry
- Автор: Олена Федюра
- Перегляди: 147
Що було б легше сказати іноземною мовою,
Бо своєю сльози перекривають потік повітря в горлі,
І слова душаться десь посеред думки і шепоту,
Було простіше вивчати твої незалежні сторони,
Проводити пальцем по кутах, не відчиняючи двері до стовпа зі солі,
Що із відомого смертним і вічним конкретно нам тре́ба тут?
Не розумію, нащо було себе ховати в порядку, бо знаєш
Він тобі навіть не личить, він із чужої для тебе шафи,
Але так, як нікому, властиво залишитися в кількох місяцях пізніше.
Як мінімум, відповісти чесно, сказати суттєве, а́ле ж
Нічого подібнішого до цього тебе не доводить до жаху.
Зізнайся паперу, наважся на сповідь у повній, як місяць, тиші.
Але мовчи до мене,
І не ображайся, друже
