Все в блогах
Іду вперед
- Автор: Бучек Ольга
- Перегляди: 254
Іду вперед! Життя мого стежина
Нехай упевнено крокує в даль.
Іду вперед, бо в світі я людина,
І Божу я засвідчую мораль.
Іду вперед, іду, не зупиняюсь,
Хоч невблаганний час бере своє.
До Бога йду, назад не оглядаюсь,
Бо що позаду – це вже не моє.
Іду вперед! Мені ніхто не спинить
Життя бурхливого швидкий потік.
Іду вперед! Зі мною мрія лине,
А з нею щастя житиме повік.
Осіння мить
- Автор: Крістіна Товтин
- Перегляди: 457
Духмяне повітря блукає лісами,
так вабить, чарує осінню цю мить.
Знов коси дівочі заквітнуть вінками,
а вітер в гайочку тихенько поспить.
Хай осінь з кишень повиймає палітру,
відпустить летіти свої кольори.
Хай доля всміхнеться покірному вітру,
хай сон приголубить сумні вечори.
Бачать сни рожеві хмари...
- Автор: Крістіна Товтин
- Перегляди: 529
Бачать сни рожеві хмари,
позіхають мов дитя.
Їх колишуть неба чари,
відправляючи в життя.
Їхні мрії вже в дорозі,
знов летять у дивну даль.
Ще не бачили морозів,
ні осіннюю печаль.
Їм ще дощ не зустрічався,
сонце душу не пекло.
Ще палкий туман не грався,
не розбив їх наче скло.
Їм зірки оберігають
їх мрійливі, теплі сни.
Уві сні хмарки вдихають
свіжі пахощі весни.
Якби...
- Автор: Каріна Товтин
- Перегляди: 371
Якби ж війна – то келих кришталевий,
що можна легко й будь-коли розбить
і. яму виривши у день оцей жовтневий,
всі друзки вже навік туди зарить…
Якби ж то дощ – не материнські сльози,
прощальні ниточки з життям синів,
які не рвуться ані від морозів,
ані від самих теплих літніх днів…
Які не рвуться вже во віки вічні,
бо не з очей, а з серця струменять…
бо не для війн сини і не для січі.
А дзвони поминальні все кричать!!!
Якби ж слова вождів не фальш кували,
сокир війни давно б вже не було.
Народи свої руки поєднали б
й від крові втерли стомлене чоло.
*Якби ж війна – то келих кришталевий…
