Все в блогах
Український рай
- Автор: Каріна Товтин
- Перегляди: 372
Яка небачена краса!
Які натхненії простори!
Тут найвродливіша роса,
могутні тут пасуться гори.
Тут дзвінко виграє вода:
її лукавий камінь точить.
Її ще гордість молода
і підкорятися не хоче.
Стежини подихом тремтять:
у них духмяні соки м'яти.
В човнах русалки мрійно сплять,
їх сни чарують гай крилатий.
Ось тут цвіте моя весна,
тут чути думи солов'їні.
Знов ніченьки бринить струна.
Бо тут мій рай - на Україні!
Ти не питай...
- Автор: Каріна Товтин
- Перегляди: 380
Ти не питай, мене, юначе,
чи вірю я в оту любов?
Чи знаю я, як верба паче.
Як ходить сонце до дібров?
Ой не питай мене про горе:
його нам вдосталь було пить.
Не сій ти сльози поміж звори:
журба їх може утопить.
Ой не співай як соловейко,
не сій тужливії пісні.
В калини теж був козаченько,
та він їй зрадив на війні.
Ой не гадай, чом ця дівчина
так не схотіла златих шат:
їй та обіцяна хустина –
не сад вишневий біля хат.
Ти не питай, чому прокля́ла,
того, хто зрадив рідний дім.
Чому душа її зів’яла,
чом так тремтить коли б’є грім.
Ти не гадай, чому червоний
тепер на собі носить цвіт.
Така та кров, яку той ворон
пролляв з її ще юних літ.
Ти не питай, мене, юначе,
чи вірю я в оту любов?
Чи знаю я, як верба паче.
Як ходить сонце до дібров?...
«Кудись спішимо, кудись біжимо...»
- Автор: Теслевич Олександра
- Перегляди: 217
Кудись спішимо, кудись біжимо
Завжди в суєті живимо,
А наше життя - коротке воно
Скінчиться ніби не було.
Нам мало того - всього, що в нас є
Нам треба все більше завжди
І зразу людина, як тільки встає
Береться за свої труди.
Немає часу у людини на те,
Щоб трохи подумать про те -
Безцінне життя, воно золоте,
І старість вже скоро прийде.
Життя як та мить, воно пролетить
Так швидко як день промайне
І старість гряде, і все вже болить
І юність уже не прийде.
Тож думай над тим, до поки є час,
Як жити потрібно тобі
Цінити життя кожну мить, кожен час,
І з радістю йти по житті.
Життя...
- Автор: Теслевич Олександра
- Перегляди: 210
У чому сенс життя
Мабуть це головне питання
А ще яке в нас майбуття
Що буде завтра на світанні
Для чого ми приходимо в цей світ?
Де кожен має свою долю
Одному підкоряється весь світ,
А інший зігнутий нуждою
Немає справедливості ніде
І навіть там, де вона має бути
Та все це в небуття піде
Залишиться лиш те, що вічно має бути
Залишиться лише душа
Не буде вже ні золота, а ні коштовного каміння
І те, де буде у вічності вона
Залежить лиш від вашого сумління.
Дитинство
- Автор: Теслевич Олександра
- Перегляди: 206
Дивлюсь я на небо, в безмежні простори
І бачу яскраві зірки
Під цими зірками мої молодії
Летять невблаганно роки.
І як я не прошу, і як не благаю
Сповільнити трішки свій біг
Вони невблаганні, і точно я знаю
Вже зрілість стає на поріг.
Та я ще нехочу лишати позаду
Дитинство своє золоте
І йти в самостійне таке невідоме
Доросле життя непросте.
Але не боюся я того, ясного
Майбутнього свого життя
Тому що я знаю дитинство позаду
Й немає туди вороття.
І завжди я буду дивитись із жалем
У ті незабутні роки
Коли не могла я ступити ні кроку
Без ніжної мами руки.
