Все в блогах
Пташині сни
- Автор: Ігор Дах
- Перегляди: 310
У долині за селом
Вітер ліг спочити,
Там у пташки під крилом
Вигрівались діти.
Жовті дзьобики вони
Заховали в пір'я,
Пташенятам снились сни
В тихе надвечір'я.
Снилось поле, снився гай
І небес простори,
Український милий край
Аж по Чорне море.
Кущик калини
- Автор: Ігор Дах
- Перегляди: 379
У нашому садочку,
Край білої хатини,
Я посаджу в куточку
Маленький кущ калини.
Приспів:
Рости, рости, калино,
Калинонько червона,
Нехай в саду рясніють
Цілющі твої грона.
Нехай весняним цвітом
Цю землю звеселяє,
А осінню над світом
Хай гронами засяє.
Приспів.
Сюди в зимову днину
Щоб пташка завітала,
І, сівши на калину,
Нам пісню заспівала.
Приспів.
Музика Кузьми Смаля.
Я малюю Україну
- Автор: Ігор Дах
- Перегляди: 499
Фарби біла та зелена,
Синя, жовта і червона –
На мольберті всі у мене.
Я малюю небо й сонях.
Приспів:
Я малюю Україну:
І лани її просторі,
В гаю пісню солов'їну,
Білий парус в Чорнім морі.
В небі синім – красне сонце,
У садку вишневім – квіти,
Рудий сонях під віконцем,
Яблуневі щедрі віти.
Приспів.
Намалюю синю річку,
Маму, татка і сестричку,
І до хатоньки стежину –
Намалюю Україну.
Приспів.
Музика Кузьми Смаля.
Весна всміхнулась ледь вловимо...
- Автор: Маріанна Пак
- Перегляди: 356
***
Весна всміхнулась ледь вловимо,
прислала перший свій привіт.
Душа прокинулась від зими
і знову проситься в політ.
В політ до радості, до світла,
до щастя, неба синяви...
Душа, мов пролісок, розквітла!
Не поламай її... не рви....
Зізнання
- Автор: Лазарик Владислав
- Перегляди: 453
Спини галоп буденності орди.
Із плину часу виділи хвилину,
бо рим потік бурлить в мені невпинно,
бо ці слова почути маєш ти.
Прості слова почути мусиш ти!
Їх у житті сказати має кожен…
Та я ось кілька літ уже не можу
в словесну форму почуття вдягти.
В словесну форму почуття вдягти б –
втомився їх в послання шифрувати…
Бетонні мури і сталеві грати
замкнутості на друзки рознести
не міг аж дотепер… Пробач мені
за мовчазне злочинне бездіяння.
Раніше мав звершити це зізнання,
та сам не відав, правда то, чи ні…
Дим сумніву розвіявся тепер –
рідніш душі вже годі відшукати.
Така земна…, та хочеться літати,
коли ходою міряємо сквер,
коли тону в блакиті цих очей
бездонних, по-дівочому наївних…,
і посмішка твоя така чарівна…
Сам час немов повільніше тече!
Та пізно… Хтось давно вже, далебі,
душі твоєї розгадав паролі…
Чи зміниш все-таки сценарій долі?
Що скажеш ти? To be, or not to be?..
