Все в блогах
Кукурудзяник
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 69
11 вересня, за оновленим церковним календарем, свято преподобної Теодори.
У народі колист його називали Кукурудзяником.
Вважали, що з дня Теодори доцільно збирати (заготовляти) кукурудзу. Качани, перев’язані по двоє-четверо, сушили на мотузці під стріхою, на горищі чи в іншому добре провітрюваному місці, приміщенні. Кукурудзяне зерно – ситний корм для домашньої птиці, кроликів... У голодні роки його навіть мололи на борошно, з якого пекли хліб.
Стебла кукурудзи в’язали у снопи і складали у копи. З них здебільшого готували силос для корів. Ними також обкладали знадвору стіни хатів, рятуючись узимку від лютих морозів. За нестачі дров, хмизу сухими стеблами з листям, як й очищеними від зерна качанами, палили у печах.
Народні прикмети:
-Павуки головні нитки своєї павутини роблять снують довгими – до стійкої теплої погоди; головні павутинки короткі – буде дощ.
-Павутиння пливе, стелиться тонким білим серпанком – до ясної погоди.
- На бабине літо багато павутиння – осінь буде суха і жарка, а зима холодна.
-Ліс «завмер», листя не шелестить, не відчутні подихи вітру – буде сухо.
Сльози Божої Матері
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 143
8 вересня – Різдво Пресвятої Богородиці (у народі – Друга Пречиста, Осенини) – одне з дванадцятьох найважливіших свят церковного календаря. Воно є початком усіх свят, променем надії для людства, що сповіщає про прихід великого світла для світу – Ісуса Христа.
Спостерігали, що у цей день любить падати дощ. Кажуть: «Це не що інше, як сльози Божої Матері». Вона плаче за нас грішних. Люди відвернулися від неї, не моляться, не вшановують.
За народними традиціями, в Україні з цього дня засилали старостів. Весілля справляли після Покрови. Щоб дочекатися їх, дівчина вмивалася до сходу сонця джерельною водою.
Після Служби Божої у церкві ходили один до одного в гості. Господарі щедро накривали столи.
До Різдва Пресвятої Богородиці бажано було зібрати весь урожай городини і дякувати за нього Пречистій.
Пасічники остаточно втеплювали на зиму бджолині вулики, а власники овець вдруге проводили їх стрижку.
Це свято вважалося і днем Рожениць. Жінки, у яких не було дітей, справляли обіди і запрошували до себе гостей. Біля церкви вони частували старців, калік, дітей-сиріт, просили молитися, щоб Богородиця дарувала немовлятко.
У народі кажуть:
-Прийшла Друга Пречиста – на дереві чисто; прийде Покрова – на дереві стане голо.
-Друга Пречиста – картопля чиста.
-Прийшла Друга Пречиста – принесла старостів нечиста.
-Перша Пречиста (Успіння Божої Матері) жито засіває, а Друга Пречиста дощем поливає.
-Якщо на Різдво Пресвятої Богородиці погода сонячна, то осінь буде тепла і ясна, без рясних дощів.
-Якщо цього дня небо похмуре, то далі осінь буде холодною, дощовою.
Знахар Захар
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 95
5 вересня – день вшанування преподобного Захарія (Захарії ), пророка, батька Івана Хрестителя, та його дружини Єлисавети. В українському народі цього достойника називали Захаром Знахарем.
Народні зцілителі – знахарі вважали і вважають, що з дня Захара час заготовляти коріння лікарських рослин – живокосту, цикорію, вересу, аїру, алтеї, беладонни, валеріани, дудника лісового, любистку, лопуха великого, солодки голої, суниць лісових...
Вірили, що Захар Знахар особисто благословляє ці корінці і вони набувають неабиякої цілющої сили.
Корінці викопували спозаранку до сходу сонця, допоки треті півні не заспівали, бо тоді, мовляв, вони втратять свою лікувальну здатність. (Звісно, у таке вірити марно).
Заготовляти корінці йшли у білому вбранні, що демонструвало чистоту, добрі помисли та наміри знахарів, прагнення допомогти людям, а не нашкодити їм. (Лікарі також одягають білі халати!). Згодом заготовлені корінці окроплювали свяченою водою або освячували у церкві.
Народні прикмети:
-Сухий день на Захара і далі віщує суху осінь; мокрий – далі осінь буде дощовою.
-Увечері багато комарів – тепло ще протримається.
-Зима буде мокрою, якщо на Захара дощовий день.
Вересневі тумани
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 92
-Білка рано на грибах хазяйнує (заготовляє запаси) – на ранню зиму.
-Землю вкривають вересневі тумани – йди за грибами.
-Після – густих вересневих туманів добре ростуть гриби.
-Де багато мухоморів – там мало їстивних грибів.
-Вересневий світанок у тумані, але теплий, тоді вечір буде прохолодний.
-У вересні городину збирають, а в жовтні дозбирують.
-Багато гнилих горіхів і картоплі – осінь буде гнилою.
-Осінь тоді золота, коли хліба багато (вдосталь на столі).
-Сухий вересень грибів у кошик не покладе (не принесе).
-Влітку було мало дощів – восени буде мало грибів.
-Де один гриб, там і другий шукай. (Насамперед ідеться про білі гриби).
-Білі гриби люблять пару (ростуть попарно).
-Якщо після сухого літа у вересні ще випали рясні дощі, тоді у жовтні ще виростуть опеньки.
-Вересень морозом ще не дошкуляє, але холодом повіває.
-У вересні пізно відлітають ластівки у вирій – осінь ще потішить теплом. (Інколи їх називають «запізнілими ластівками).
-У вересні осінь приходить і дощі приносить.
-Вересневі дощі – перший плач осені.
-Вересень розпочався з молодого місяця, але без дощу – найближчими днями опадів не буде.
-Місяць човником пливе і небо у зорях – на погоду.
-Багато гнилої капусти – зима буде з відлигами.
-Вересень і літо забере, і тепла не додасть.
Початок церковного року
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 83
1 вересня – свято Симеона (Семена) Стовпника. А ще цей день позначений в церковному календарі, як «Начало Індикта», тобто Початок Нового церковного року. Таке рішення прийняли отці Першого Вселенського Собору в Нікеї 325 року. Але офіційно Східна Церква почала відзначати свято аж у VIII столітті. На його честь відправляють церковну Службу Божу.
Після Літургії священик читає уривок з Євангелія про початок служіння Ісуса Христа після його хрещення Іваном Хрестителем. Згідно церковних переказів, ці події мали місце під час свята жнив, який святкували у стародавньому Ізраїлі. А відзначалося воно у перший день вересня. Тому цілком зрозуміло, чому Церква зробила цей день Новоліттям.
Давніше вважалося, що у Новоліття бажано не виконувати будь-яку важку фізичну працю, окрім нагальних потреб. Новоліття слід зустрічати у мирі та злагоді, не псувати стосунків з рідними, близькими, друзями. Краще уникати крайнощів, бути спокійним та врівноваженим. Порадійте за діточок, які перший раз у перший клас ідуть до школи, за «новоспечених» студетів. Тільки б добре вчилися!..
Звідки походить назва «Індикт»?..
У часи пізньої Римської імперії за імператора Діоклетіана видавалися едикти щодо вимоги проведення оцінки зельних маєтків і збору податків. Відомості про перші з них датовані 300-ми роками нашої ери. В одному з церковних календарів міститься слово «Індикт», що в перекладі з латини означає «проголошення» або «податок». З часом «Індикт» став означати 15-річний період між проведенням таких оцінок та їх першим днем.
За давньою українською традицією, до свята Семена (Початку Нового церковного року) потрібно було сплатити всі борги, розрахуватися за найману працю з женцями чи то грішми, чи то зерном, снопами...
