Все в блогах
Пісний день на Iвана
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 83
29 серпня – у церквах згадують про Усікновення Голови Святого Івана Хрестителя-Предтечі. У народі цей день називають Головосікою, Іваном Пісним.
Іван Хреститель часто викривав царя Ірода за неправедне, гріховне життя, незаконне одруження з дружиною свого брата Іродіадою. Ірод не бажав смерті Івана, прислуховувся до порад та настанов Пророка, хоча часто їх не виконував. Але змушений був так вчинити заради пасербниці Саломії, якій дав обіцянку перед шанованими гостями на бенкеті виконати будь-яку її забаганку. З намови матері забаганкою Саломії стало стяти Голову Іванові Хрестителю і принести її на тарелі.
Церква шанує Івана Предтечу вище за всіх святих. Ім’я Пророка найчастіше згадується у церковному календарі. Власне, йдеться про події з життя Хрестителя і навіть після його смерті (Віднайдення Голови).
У цей день Церква призначила строгий піст: не вживати м’ясних, рибних, молочних продуктів, яєць, алкоголю, цуратися гучних розваг.
За народними віруваннями, на Головосіки не можна різати нічого, що нагадує голову (ідеться про овочі, фрукти), навіть хліб треба ламати руками, не брати до рук будь-яких гострих предметів. Їли переважно кашу. Це єдиний день у році, коли не варили борщу, адже сік червоного буряка нагадує кров Івана Хрестителя. Заборонялася важка фізична праця.
Щоправда, Церква не підтримує у більшості такі традиції, вважає їх забобонами, марновірством. Краще постити і відвідувати Богослужіння у храмі.
На Головосіки знахарі збирали коріння цілющих трав, яким лікували головні болі, безсоння та психічні розлади у людей.
У народі кажуть:
-На Головосіки горобці злітаються під стріхи.
-Тепло на Головосіки – на раннє бабине літо.
З бабиним літом перегукується...
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 113
27 серпня – Церква вшановує преподобного Пімена, одного з найславніших єгипетських пустельників, духовного провідника ченців. Він помер у глибокій старості приблизно 440 року. Вважали, що на Пімена день з бабиним літом перегукується.
У народі кажуть:
-Раннє бабине літо – на ранню зиму.
-Бабине літо теплом потішить – зима морозом припече.
-Як прийде бабине літо, то не сидиться бабі в хаті...
-Бабине літо вдень теплом сповито, але ночі холодні.
-Ледве сонце сховається, а вже ніч насувається.
-Якщо цього дня тихий вітер – до погідної осені; буря – до непогідного вересня.
-Полетіли перші журавлі (таке цієї пори рідко трапляється) – в середині жовтня буде морозо; якщо ще курличуть на болотах і не відлітають – зима прийде пізніше.
-Дощ у цей день – непроханий гість.
-У серпні один врожай збирай, а другий засівай.
-Кінець серпня завжди ситий.
Знамено Волі!
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 98
23 серпня – День Державного Прапора України.
Наш прапор поєднав національні символи кольорів, ким уже тисячоліття. Їх використовували на знаменах і хоругвах ще у сиву давнину. Синій – колір неба (тільки б було воно чистим та мирним!); жовтий – золоте колосся. Ми – споконвіків хлібороби! Це свідчить про миролюбивий характер українського народу. Але коли потрібно, то візьмемо зброю до рук, щоб захистити рідну землю!
Прапор – неодмінний атрибут держави, усіх органів влади, місцевого самоврядування, війська. Під ним відбуваються міжнародні дипломатичні зустрічі, він серед прапорів держав – членів ООН, під ним виступають наші спортсмени на міжнародних змаганнях. Наш стяг підносять над визволеними від російського окупанта містами і селами України... Під цим прапором з доданою чорною стрічкою хоронимо наших бійців, які віддали своє життя за Волю України у війні з московитами-загарбниками.А перед тим вони звитяжно йшли під цим знаменом у бій, адже під ним складали присягу на вірність народу України, на вірність Державі. Просякнутого порохом, прошитого ворожими кулями, бійці зберігають його як святу реліквію чи передають у музеї, ставлять на ньому власні автографи з непохитною вірою в Українську Перемогу над супостатом.
Дещо з історії утвердження нашого Прапора як Державного.
Після проголошення Незалежності України, 4 вересня 1991 року – після триразового провального голосування і погрози Голови Верховної Ради України Леоніда Кравчука, що він подасть у відставку, якщо питання не буде позитивно вирішено, - синьо-жовтий прапор урочисто піднято над будинком парламенту.
18 вересня 1991 року Президія Верховної Ради України своєю Постановою «Про прапор України» фактично надала синьо-жовтому знамену статус офіційного прапора країни.
28 січня 1992 року Верховна Рада України прийняла Постанову «Про затвердження Державним Прапором України Національного прапора». (Хоча і далі діяла стара Конституція, де як державні описувалися символи колишньої УРСР). У Постанові зазначається: «Державний Прапор України являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтального розташування смуг: верхньої – синього кольору, нижньої – жовтого кольору, із співвіднням ширини прапора до його довжини 2:3».
Свято встановлено в Україні «...На вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України...» згідно з Указом Президента України Леоніда Кучми «Про День Державного Прапора України» від 23 серпня 2004 року.
У 2009 році Президент України Віктор Ющенко вніс зміни до цього Указу, заснувавши щорічну офіційну церемонію підняття Державного Прапора України 23 серпня по всій території України.
...Історія Українського Прапора продовжується!
Герої не вмирають
- Автор: Оксана Онучак
- Перегляди: 142
Рясніє стрічка важкістю новин.
Усміхнені обличчя на світлинах,
А поруч свічка пам’яті горить:
Загинув у боях за Україну.
Їм би кохати, мріяти, творить,
Ростить дітей і зводити будинок
Життя свої вони віддали вмить
За волю і майбутнє України.
Для них не заспіває соловей
І не покличе: «Тату!» – син чи донька,
Лиш вічна слава піде між людей,
Що пам’ятатимуть своїх героїв.
Для них вже не настане день новий,
Вони навіки лишаться птахами.
В німому небі чутно крик тужний:
Вертаються додому журавлями.
За кожен клаптик рідної землі,
За мову і за пісню солов’їну,
За матір, батька, за дитячий сміх,
Вони боролись вперто, до загину.
Вони стояли мужньо і на смерть,
Бо вірили: у вірі воскресають.
Воскреснемо, хоч і важкий цей хрест.
Воскреснемо! Герої не вмирають!
Батькова мудрість
- Автор: Оксана Онучак
- Перегляди: 165
Іду по стежці, де колись давно
Із батьком тут гуляла ще в дитинстві.
Це ж скільки років нам тоді було?
Мені – так п’ять, йому – лише під тридцять.
Біжить стежина десь за небосхил.
Я ж подумки вертаюся до батька.
– Люби життя, дитинко, – він учив, –
бо лиш тоді пізнаєш справжнє щастя.
– Люби людей, а гордощі облиш!
Не оминай увагою нужденних.
Твори добро і Богові молись.
Молитва – то є хліб душі щоденний.
Та мудрості святих батьківських слів
Тоді я ще не розуміла зовсім.
Ведуть шляхи кудись удалечінь…
По стежці дріботять дитячі ноги.
Вже стільки літ за обрій відпливло!
Давно нема батьків, зосталась пам’ять.
Здається, ніби вчора все було,
Та мудрість ця не змаліла з роками.
Ось знов в дитинство стежка поверта…
Тут добрі очі батька серце гріють.
В його словах – його жива душа.
Із ними я живу, люблю і мрію.
