Все в блогах
За Трохимом...
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 81
19 вересня – свято преподобного Трохима, християнського мученика, який загинув за Святу Віру 280 року у Малій Азії.
У день Трохима колись було узвичаєно «шукати щастя». До таких дійств насамперед вдавалися дівчата. Вони загадували бажання на судженого парубка, якого вподобали, ворожили на воді і дзеркальці, полінах дров, свічці, цибулі... Хотіли до Покрови дочекатися старостів. А як це важливо, за віруваннями дівчат на виданні, коли парубка ще й звуть Трохимом! Тому й просили преподобного Трохима привести до хати парубка Трохима.
Приповідали:
-За Трохимом не проходить щастя мимо; куди Трохим – туди і щастя за ним.
Народні прикмети:
-Якщо на водоймах вода тиха, то й осінь буде тихою.
-Вітер крутить-вертить листям – взимку будуть завірюхи.
-Неперелітні птахи (насамперед горобці, синиці, повзики...) враз стали мовчазними – чекай негоди.
Внутрішня свобода
- Автор: Єлизавета Пукас
- Перегляди: 176
Якби можна було з обра́з створити о́брази й вишити ними полотно буденних картин! Але ж поки ні. Наразі чуттєвість сягнула двохсотого рівня напруги та розчинилася в сенсах, як цукор у чаї. Обра́зи випарувалися. О́бразам судилося настоятися.
Дозвіл «не досягати нічого» вчив прийняттю. Збавляв оберти. Розслаблював. Ретроспектива ж вимивала на поверхню скарби. Усередині, як виявилося, є все необхідне. І події, і люди, і діалоги. Найважливіше — життя.
Відтоді хочеться говорити світлинами, вулицями, дощами. Розтікатися аквареллю, текстами, думками. Застигати шоколадом та карамельним лате. Блукати палацами, музикою, віршами. Заломленням світла на згині волосся й ключиць. Всотувати галереї, наліпки, кадри. Історичні науки й джерельну воду. Відверто: це відчуття нагадувало внутрішню свободу.
Вишивання буденного полотна повнилося фарбами. О́бразів не бракувало. Обра́зам місця не лишилося...
Осиротіли...
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 91
-У вересні осиротіли ліси і сади, бо більшість пернатих полетіла у вирій.
-Якщо граки ще пасуться на траві, не відлетіли – невдовзі задощить.
-Деркач вечером «скрипить» - на погоду.
-Сич кричить ночами – на дощ.
-Дощ іде зранку – одягай свитину-дранку; як в обід, то зовсім не їдь.
-Чим дрібніші краплини, тим довше падатиме дощ.
-Електричні дроти дуже гудуть – через добу-дві буде циклон.
-У лісі запах плісняви – шукай гриби.
-Пізно дозрів виноград – далі осінь буде мокрою.
-У вересні картоплю копають і кіпці готують.
-Не господар, якщо у вересні картоплю не зібрав.
-Не чекай допоки сніг вкриє картоплю.
-Найсмачніша картопля тоді, коли її копають.
-Картопля з-під снігу у горщик не годиться.
-Картопля сама у льох (кіпець) не прийде.
-Якщо картоплі доволі, то можна обійтися без хліба і солі.
-Хоче вересень до школи, а діти за літом плачуть.
-У вересні до осені ще повага; у жовтні – пильна увага; у листопаді – плач за осінню.
-Вересень осінь приведе, жовтень потішить її, а листопад проведе (забире).
-Гриби під дерева збираються, коли спекотно і сухо; на галявинах розбігаються, коли сиро і тепло.
Осиротіли...
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 73
-У вересні осиротіли ліси і сади, бо більшість пернатих полетіла у вирій.
-Якщо граки ще пасуться на траві, не відлетіли – невдовзі задощить.
-Деркач вечером «скрипить» - на погоду.
-Сич кричить ночами – на дощ.
-Дощ іде зранку – одягай свитину-дранку; як в обід, то зовсім не їдь.
-Чим дрібніші краплини, тим довше падатиме дощ.
-Електричні дроти дуже гудуть – через добу-дві буде циклон.
-У лісі запах плісняви – шукай гриби.
-Пізно дозрів виноград – далі осінь буде мокрою.
-У вересні картоплю копають і кіпці готують.
-Не господар, якщо у вересні картоплю не зібрав.
-Не чекай допоки сніг вкриє картоплю.
-Найсмачніша картопля тоді, коли її копають.
-Картопля з-під снігу у горщик не годиться.
-Картопля сама у льох (кіпець) не прийде.
-Якщо картоплі доволі, то можна обійтися без хліба і солі.
-Хоче вересень до школи, а діти за літом плачуть.
-У вересні до осені ще повага; у жовтні – пильна увага; у листопаді – плач за осінню.
-Вересень осінь приведе, жовтень потішить її, а листопад проведе (забире).
-Гриби під дерева збираються, коли спекотно і сухо; на галявинах розбігаються, коли сиро і тепло.
Здвиг до зими
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 68
14 верея – свято Воздвиження Чесного Хреста Господнього. У народі – Здвиження, Здвиг,
Історики Східної Церкви вважають, що основу встановлення свята становлять дві події – віднайдення у IV столітті імператрицею Оленою Хреста, на якому розіп’яли Ісуса, та повернення реліквії з Персії до Єрусалиму у VII столітті. Починаючи з 1960 року (після реформи свят, проведеною Папою Римським Іваном XXIII), Західна Церква цього свята не відзначає.
Оскільки празник Вождвиження нагадує Христове розп’яття та прирівнюється до Великої П’ятниці, то з найдавніших часів стало традицією в цей день дотримуватися суворого посту. Він дещо послаблюєься, якщо парафія відзначає храмове свято.
У народному календарі українців, це свято Здвиження, кочли земля рухається ближче до зими. З цього дня настають холоди, птахи масово відлітають у вирій, а плазуни ховаються у норах, під коріннями дерев і кущів, під камінням. На Здвиження не велено було ходити у ліс, щоб не натрапити на агресвну змію.
Народні прикмети:
-Яка погода на Здвиження – такою буде на Покрови.
-Багато опеньків – зима буде холодною.
-Тепло на Здвиження – чекай приходу другого бабиного літа.
-Гутий туман довго не спадає – на дощ.
-Мороз на Здвиження зими ще не приведе.
-На Здвиження відлітають останні ластівки – до ранньої зими.
-Уночі на Чесного Хреста активно сови літають – скору зиму сповіщають.
До Чесного Хреста господарі мали зібрати бадилля картоплі і спалити його, а попіл розсипати по полю, щоб наступного року земля добре родила.
