Все в блогах
ДІВОЧА КРАСА І ДОВГА КОСА
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 65
4 грудня – день вшанування великомучениці Святої Варвари.
Ця дівчина була надзвичайної вроди. Походила з багатого роду. Рано втратила матір. Вихованням дочки зайнявся батько-язичник, вельможа. Але Варвара потайки прийняла від нього християнство. Довідавшись про це, батько звелівпалачам піддати її жорстоким тортурам. Коли ж Варвара не зрекралася Ісуса Христа, батько власноруч стратив свою єдину дочку, бо «не хотів втратити репутацію у вищому суспільстві». Подія сталася 290 року.
Святу Варвару вважають еталоном дівочої краси. В українському церковному малярстві, поприa порушення деякихканонів іконопису, її інколи зображають з довгою пишною косою. Тут «взяла гору» народна традиція. Адже довга пишна коса – це також символ дівочої краси, цноти, непорочності.
Достойницю Варвару вважають покровителькою у приготуванні до доброї смерті, берегинею людей важких і небезпечних професій.
Народні прикмети:
-На Варвари зима красна – на добрі жнива.
-На Варвари мороз і завірюха – холод довго щипатиме за вуха.
-На Варвари мороз – до холодного грудня.
-На Варвари вовчі зграї виють-завивають – зима буде лютою.
Два крила
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 87
Спільними зусиллями члени літературно-мистецьких об’єднань «Третій горизонт» (м. Шептицький) та ім. Осипа Турянського (м. Радехів) прийшли до читача з новогою книгою художніх творів – «У Слові – разом!» (Літературно-мистецький альманах. Збірка поезій. – Шептицький: ТзОВ «Червоноградська міська друкарня», 2024. – 76 с.). Упорядник – Леся Гук.
На сторінках альманаху об`єдналося 24 автори зі Сокальщини і Радехівщин . Всі вони різні за віком, професіями, манерою письма, естетичними вподобаннями, але їх єднають любов до Бога, України, Рідного Слова, високі духовні і моральні цінності.
В анотації читаємо: «Автори щиро розділяють долю України. Свої переживання, біль, віру і надію в світле мирне майбуття Батьківщини вони виливають у вірші. Тоді Слово має справжню зброю». Приємно, що до видання долучилася творча молодь, школярі, які роблять тільки перші кроки у літературі. І в їхніх творах присутнє широке відображення суспільних ідей, проблем сьогодення, власні помисли.
Слушно зазначає у передмові Леся Гук: «Поет сьогодні – лікар і пророк, психолог і романтик, співець і художник...».
Альманах також містить докладні історичні довідки про заснування і діяльність цих спільнот.
Він вийшов друком як додаток до газети «Літературний Червоноград».
У наш тривожний час видання потрібної й корисної для читача книги – це своєрідний духовний подвиг. Бо література завжди актуальна!
Сім доріг замете...
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 65
2 грудня – день вшанування старозавітного пророка Авакума
. який жив у VII столітті до Різдва Христового. Ангел чудесним чином переніс його з Юде до Вавилону, щоб він (Авакум) подай їжу іншому пророкову – Даниїлу, якого кинули у яму з левами.
Народні прикмети:
-Якщо цього дня сім доріг замете, то до кінця зими загрузнеш у снігах по вуха. Але якщо на Авакума випав перший сніг, то це ще не санний шлях.
-Вітер у цей день зі сходу – на тривалий холод.
-Якщо на Авакума тепло, то холодної зими не очікуй.
-Віконниці спітніли в мороз – чекай потепління. Але якщо вони починають пітніти при подвійних рамах – до посилення морозу.
-Зайці тримаються біля житла – на мороз.
-Іній вкрив дерева – на мороз: туман землю вкрив – на тепло.
-Ворона завжди сідає дзьобом до вітру.
...З настаннями зими у містах і містечках відкривалися Миколаївські ярмарки. Турботливі батьки не забували придбати своїй малечі подарунки від Чудотворця.
Пройти через ворота
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 116
Наші предки образно тлумачили, що між порами року стоїть мур. Але в кожному мурі є ворота або лаз. От і зима проходить через ті ворота після осені. Такими ворітьми для зими можемо назвати грудень.
-Грудень – ще не студень, у лютому буває холодніше.
-Грудень зиму проводить через ворота.
-Грудень – ворота зими.
-Не хотів влітку спеки, а взимку не хоче морозу.
-Грудень – не май, тому ще до грудня про валянки подбай.
-Грудень і грудить, і землю не будить.
-Прийшов грудень – приніс сон зимовий.
-Взимку всім хочеться спати, щоби снігу не топтати.
-І у свято, і у будень буває сумним грудень.
-Снігур свистить – зиму зове гостить.
-Літо біжить, а зима плентається.
-Спитає грудень, що ти влітку припас.
-Перша сипучка – ще не санний шлях.
-Грудень – стужайло.
-Грудень у білий кожух всю землю одягнув.
-Сім років зима по літу, і сім років літо по зимі.
-Не для літа хату будують.
-Осінь – велика, а зима – довга.
-Зима довга і холодна, а ще буває голодна.
-Грудень і замостить, і заморозить, а саням ходу не дасть.
-У грудні днина куца.
-У грудні без кожуха, що влітку без корови.
-Як сніг піде і як він ляже, так літо хліборобу про врожай скаже.
-Довгі сухі ялинкові гілочки на метіль згинаються, а на ясну погоду вирівнюються.
-Сіється пороша крізь сито – влітку вродить неабияке жито.
-І не дуже мороз дошкуляє, а стояти не дозволяє.
-Грудень снігом тішить очі, а мороз пече вуха.
-У грудня день недовгий, та мороз дошкульний.
-У грудня два друга – заметіль та хуга.
Він першим сповістив про Київ...
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 73
30 листопада – день Святого Андрія Первозванного, одного з дванадцяти апостолів Ісуса Христа.
Він народився в Галілеї, у місті Віфсаїді, на початк І століття, у родині рибалки. З юного віку хлопчик вирішив присвятити своє життя служінню Богу. Одного разу Андрій почув про те, що Іоанн Предтеча проповідує про прихід Месії. Тому залишив свої краї і негайно вирушив до Іоанна, а невдовзі став його учнем. Також привів до Предтечі свого брата Симеона, який згодом став апостолом Петром.
Згідно з переказів, Андрія покликали першим з усіх апостолів та учнів Ісуса Христа, тому його і назвали Первозванним.
На десятий день після світлого Воскресіння Ісуса Христа на всіх апостолів зійшов Святий Дух і вони набули здатності зцілювати людей від важких недуг, проповідувати різними мовами світу. Андрію Первозванному випав жереб проводити місійну діяльність в язичницьких країнах. За це він загинув на хресті.
За давніми українськими літописними джерелами, Андрій Первозванний, мандруючи Північними Причорноморськими теренами, піднався вверх по Дніпру і на одному з пагорбів його берегів пророкував, що тут постане місто золотоверхих храмів. Ідеться про Київ. Хоч це, очевидно, легенда, але для нас, українців, вона прекрасна, щемлива.
З плином часу Київ таки постав. Тому Святий Андрій для нас Первозванний з двох причин – і як апостол, і як Добрий Пророк.
Цього дня віряни йдуть до церкви, щоб поставити свічку святому і помолитися.Андрія Первозванного вважають покровителем моряків і рибалок (так само, як і апостола Петра), тому моляться про їхній захист.Також просять святого про захист родині, близьких, посилення віри та єдність людей, про щасливий шлюб і милосердя до всіх.
У ніч на Андрія молодь збиралася на свої традиційні вечорниці з ворожіннями і забавами.
Народна прикмета:
-Якщо цього дня багато снігу і мороз – вродить хліб.
