Все в блогах
Жовкне листя на калині...
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 90
29 липня,за оновленим церковним календарем, вшановуємо мученика Калиніка. Він походив з Малої Азії. Бажаючи спричинитися до спасіння людських душ, ходив по містах і селах та закликав людей увірувати в Ісуса Христа. Погани спалили його живцем. Це сталося у IV столітті.
Хоч рідко, але спостерігали і таку «невчасну» фенологічну зміну у природі: на калині починало жовкнути листя, що є попередженням про ранню і холодну зиму.
З інших народних прикмет:
-На Калиніка закалинить – на початку вересня не заморозить.
-Починають наливатися ягоди калини – на тепло.
-На Калиніка туман – запасай коси на овес з ячменем.
-Якщо влітку зацвіли вишні (а попередній врожай ягід уже зібрано), що також є доволі рідкісним аномальним явищем, тоді осінь буде сухою.
-Перед грозою ячмінь та овес стають вологими.
Анна зиму споряджає...
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 107
25 липня (за «старим календарем» - 7 серпня) – день Успіння Святої Анни, матері Пресвятої Богородиці.
Колись за цим днем завбачали (прогнозували) зиму, хоча до настання білої пори року залишається ще багато часу.
У народі кажуть:
-Анна зиму споряджає.
-Яка погода на літньої Анни до обіду – така зима у грудні; яка після обіду – така після грудня.
-Якщо ранок холодний, похмурий, то і зима буде холодною, з морозами.
-На Анни іде дощ – часто випадатимуть сніги.
Свято Успіння Анни не належить до великих церковних. Однак у цей день люди намагалися уникати важкої фізичної праці, особливо без нагальних потреб. Виняток становили жнива, якщо ще не впоралися з ними. Бо вчасно зібрати хліб – справа свята!
Хвилюючи бідолах
- Автор: Олена Федюра
- Перегляди: 109
Так довго дивився на лиця чужих людей,
Забувши себе у стрічках біло-чорних тиш.
Рамковані фото юніших старих облич
Як хочеш – залиш,
Поки дощ іде
До моря ширяють крила. Блідий мартин,
Так вперто, як все живе, тягне до води
Рамковані кадри – безпташні сухі порти.
Залишиш – хоти
Проявом картин
Далекий безмісний дим, схожий до пера,
Як хмари, над вічнотою міняє стан,
Шукає обличчя старого когось-десь-там
Зі скла
(під псевдонімом Маневром більше)
Духовна поезія звучала у храмі
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 142
У церкві Священомученика Йосафата (УГКЦ) м. Шептицького відбулася зустріч членів місцевого літературно-мистецького об’єднання «Третій горизонт» з парафіянами храму. Цій творчій спільноті виповнилося 17 років. У її лавах понад 20 авторів. Очолює «горизонтівців» поетеса Леся Гук.
Власне, це була Година духовної поезії «Слово Боже в кожному вірші». Її гасло: «Вірші, що надихають, зцілюють і відкривають серця».
Усе розпочалося з хвилини мовчання за полеглими захисниками і захисницями України, безневинними жертвами і спільною молитвою, яку відправив о. Роман Сковрон. Потім свої вірші читали Леся Гук (вона ж і ведуча зустрічі), Ганна Кузьмак, Леся Гумен, Дарія Коберник, Мила Василенко, Надія Олійник, Руслана Горбаль, Леонід Лахтюк, Іван Напора та наймолодша учасниця Юлія Павлина.
Кожен вірш – своєрідна молитва, глибокі роздуми на теми духовності і моралі. Не обійшлося без героїко-патріотичної тематики. Бо духовність для нас – це і віра в Українську Перемогу над москвою. Бог нам допоможе!
«Географічно» автори представляли м. Шептицький, Радехівщину і Сокальщину.
Усе дійство відбувалося під живе музичне супроводження, духовний спів учасників хору «Джерело» (с. Добрячин). У репертуарі колективу є й пісні на вірші місцевих авторів.
На завершення о. Роман Сковрон щиро подякував літераторам і виконавцям за змістовний і зворушливий мистецький захід, наголосив, що такі акції, живе спілкування з духовною поезією, а особливо у наш тривожний час, вкрай потрібні. Усім побажав творчого натхнення і плідної праці.
Блискавки і дощі на святого Іллі
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 86
20 липня вшановуємо пам’ять найвідомішого християнського пророка Іллі. Наші предки завжди шанували цього святого. Як і язичницький Перун (тут переплелися дві релігійні культури), він вважався повелителем дощів і блискавок, громовержцем.
За давніми віруваннями і фенологічними спостереженнями, з дня Іллі починаються «горобинові ночі». Грози на землю наганяє нечиста сила.
Але якщо падав дощ, то люди зумисне виходили на вулицю, аби вмитися «небесною водицею» і позбутися недуг.
На Іллі ви пікали хліб із щойно зібраного зерна, їли його усією родиною, дякували святому за врожай.
З цього дня вже не купалися у річках та озерах, адже «Ілля воду остудив». У свято Іллі не ходили в ліс про гриби, на риболовлю. Інакше мочуть напасти агресивні тварини, змії, нечиста сила. Домашню худобу також не випускали на випас, оберігали від нечистивців.
Вважалося, що не можна одягати дорогі речі і коштовності, хвалитися багатством, оскільки Ілля не любить зухвалих. Не дивилися у дзеркало.
Народні прикмети:
-На Іллю пішов дощ – дощитиме весь тиждень.
-Гроза у цей день віщує хороший врожай зерна.
-У білки багаті запаси – на холодну зиму.
-Вранці нема роси – похолодає.
-Пропали комарі і павуки – погода зіпсується.
-Граки збираються у зграї – до ранньої осені.
