Все в блогах
Мороз і завірюха
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 193
-У лютому синій ніс й червоні вуха, бо мороз і завірюха.
-Лютневі морози не для всіх погрози.
-У лютому мерзнуть і люди, і пташки, і звірята.
-Вовчі зграї під вікнами – на холодні дні.
-Якщо наприкінці лютого зацвіли перші весняні квіти – весна буде ранньою і теплою.
-Сніг очі сліпить – буде сонячна погода.
-Галки веселяться – до потепління.
-Дим з комина стелиться по землі – на снігові опади.
-Собака не хоче виходити з буди - на похолоданн, сильний вітер.
-Кіт спить, згорнувшись клубочком, а носика накрив хвостиком – чекай морозу.
-Сонце сходить у тумані – буде відлига.
-Скрипучий лютий (з морозами) не пускає весну на поріг.
-Лютий затримає багато вологи – у березні зима оживе.
-У лютому не тільки вночі мороз страшний.
-Лютий квапить весну (встановилася відносно тепла погода) – сподівайся на раннє весняне тепло.
-Не вір яскравому сонцю у лютому, бо не зігріє.
-У лютому нема на добру погоду надії.
-Лютий кілька разів на день міняє валянки на чоботи.
Онисим вітром свисне
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 116
За оновленим церковним календарем, 15 лютого вшановуємо Святого Онисима. Спочатку він був язичником-невільником. Зголдом став помічником Святого апостола Павла. Той висвятив Онисима у сан єпископа. Загинув праведник мученицькою смертю 95 року. Без вагань віддав своє життя за Христову віру.
У народі з днем Онисима (радше з його іменем, адже слід врахувати різницю у календарях) пов’язували природні катаклізми, стихійні лиха, сильні вітри, буревії. Найбільше панікували, коли дув потужний, невгамовний північний вітер, бо тоді ще на тривалий час встановиться холодна погода. Західний сильний вітер обіцяв негожу весну і мокре літо.
Народні прогностичні прикмети:
-Якщо на Онисима вітер помірний, тоді весна і літо будуть гожими.
-Лапатий сніг на Онисима і довго не тане, або сніг з дощем – ріки вийдуть з берегів.
-Тихий день – весна красна й добре літо.
-Онисим вітром свисне – не чекай добра від погоди.
-Круговітер (з усіх сторін поперемінно дме сильний вітер) – виляже льон, схиляться до землі колосся хлібних злаків.
...Щоб вберегтися від стихії, люди запалювали стрітенську свічку і ревно молилися, бо тоді Онисим відверне лихо.
До Власа не сподівайся на весну
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 144
11 лютого – вшановуємо достойника Церкви Святого Власія, єпископа Севастійського.
У народі його називають Власом, сприймають за опікуна домашніх тварин і птиці, вважають, що він спроможний вилікувати їх від усіх недуг. Влас також буде піклуватися про господарів, пастухів.
З днем Святого Власія пов’язані цікаві фенологічні і прогностичні спостереження. Зокрема, «до Власа не сподівайся на весну. Раніше його іменин вона не заявить про свій прихід. На Власа і кілька днів після його свята можуть бути міцні морози. Тому не забувай про рукавиці, які «Влас припас», валянки та теплого кожуха.
На Власія багаті господарі замовляли (не за так!) у церквах Богослужіння, кропили домашніх тварин і птицю свяченою водою. Вважалося доброю прикметою мати у себе ікону Святого Власія.
Народні прикмети:
-Власові морози всі морози перевершать. Ще буде холодно.
-Раніше Власа весна не прийде.
-На Власа холодно – весна рано на поріг не стане, але прийде раптово, несподівано.
-Відлига на Власа – весна буде кволою (у першій своїй половині).
-Дме сильний вітер і падає сніг – ще будуть завірюхи.
-Холодний Влас – птахи прилетять з вирію пізніше звичного.
Зелений мох
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 150
7 лютого вшановують Святого Партенія, чудотворця, єпископа Лампаску, який жив у IV столітті. Церква його величає «мужем праведного життя».
Спостерігали:
-Якщо цієї пори під снігом чи на стовбурах дерев з північного боку багато зеленого моху – зима скоро поступиться весні.
-На деревах налипло багато снігу – добре для садовини.
-На полях снігові намети, що годі пройти, то не журися, бо хліб вродить.
-Примхлива погода цього дня – буде примхлива весна.
-Сильний вітер і снігопад – на сире літо.
-Іній на деревах – буде добрий врожай на гречку.
-Не видно снігурів, бо полетіли і зиму забрали. (Хоча після відносного потепління ще можуть прийти морози).
-Лютий хурделить, снігом дорогу перемітає – зиму не відпускає.
-Лютий до весни наближає, але мороз не відступає.
У лютому лин іде на нерест. Тому любителі зимової риболовлі у цей період не ловили цю рибу.
Запаліть стрітенську свічку
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 166
Стрітення Господнього (2 лютого) входить до переліку двонадесятих свят, які приурочені важливим подіям у житті Ісуса Христа.
Це день, коли віряни вшановують зустріч Ісуса Христа, Сина Божого,з народом. Адже на сороковий день після Його народження Діва Марія та Йосип Обручник принесли новонароджене Дитя до храму, щоб подякувати Господу. У святині на них уже чекав праведний старець Симеон Богоприємець, який і став символом народу. Він жив 300 років,очікуючи зустрічі з Ісусом Христом. Після того, як він узяв Дитя на руки, визнав у Христі Визволителя, про якого йшлося у пророцтві, а невдовзі помер, бо очікував на приід своєї кончини саме після такої події.
Історія свята сягає своїм корінням ще у III-IV століття. Тоді вперше у творах церковних письменників зустрічаються згадки про святкування Стрітення. Офіційно ж свято було визнане у Візантійській імперії 542 року під час правління імператора Юстиніана.
Стрітення (але дещо іншого характеру) святкували в Україні ще в дохристиянські часи. Тоді воно носило назви Громовиця, Стріщення, Зимобор. У народі існувала думка, що цього дня зима відходить, а літо вступає у свої права. Дорогою вони зустрічаються і сперечаються між собою, тому в цей день погода може часто змінюватися. Існує прикмета: якщо ввечері потепліло, отже, перемогло літо і воно залишається господарем вже аж до наступної зими.
Коли на теренах України поширилося християнство, церковне свято Стрітення Господнього органічно вплелося у народі вірування, виникли нові традиції. Цього дня віряни неодмінно йдуть до церкви і святять воду та свічки, які називають «громничками». Їх запалювали під час грози, щоб вберегти своє життя, хату і худобу. Також, коли хтось важко хворів. Воду потрібно було набирати до нового посуду, який ще не використовувався. Освячену воду зберігали впродовж року. Вірили, що вона (як і йорданська) має цілющу силу і здатна вилікувати будь-яку хворобу.
