Все в блогах
Мокра спідниця
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 121
1 березня – свято преподобної Євдокії, яку у народі називають Явдохою, Плющихою. Воно символізє прихід календарної весни. А щоб дізнатися про те, якою весна буде, у цей день наші дідусі і бабусі ретельно спостерігали за погодою, а свої спостереження відобразили у фенологічному прогностику.
Народні прикмети:
-На Явдоди курка з калюжі води нап’ється – будуть гарна весна і врожайне літо.
-У Явдохи мокра спідниця від дощу і талого снігу – літо буде вологе, але добре на плоди.
-Снігу багато – на щедрий врожай.
-Мороз –зима ще не відступить.
-На Явдохи зі стріх тече – вродять огірки.
-Звідки вітер на Явдохи – звідти переважатиме влітку.
-Тане сніг й утворюються глибокі калюжі – буде багато меду.
-У цей день хуртовина – весна буде пізньою.
-Увесь день сонце світить – сіяти потрібно рано.
-У першій половині дня світило сонце, а в другій (чи під вечір) вдарив мороз, тоді весна буде перемінною.
-На Явдохи погода нестала – на мінливу весну.
-Яка Явдоха – така весна.
У дохристиянські часи з приходом весни наші предки-язичники вшановували богиню Ладу. А з прийняттям і поширенням християнства деякі функції Лади «перебала» на себе Явдоха.
Стяти голову зимі
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 158
28 лютого – вшановуємо ісповідника Василія, постника, святого достойника Христової Церкви, який жив у VIII столітті.
Це останній день календарної зими, звісно, якщо не припадає високосний рік. І саме цього дня колись господарі клепали коси, гострили серпти, точили ножі...
Такі дійства годі тлумачити, що люди вже заздалегідь готувалися до косовиці, жнив. Адже сіно косять аж після Трійці, жнивують здебільшого після Петрівки. А тут ще й не орали і не сіяли. На дозрівання озимих посівів також доведеться довго чекати. Різати ножами чи колоти поросят також не поспішали. Нехай наберуть ваги до Великодня.
Деякі етнографічні джерела, розповіді старожилів, які переповідають цю традицію ще від діда-прадіда, стверджують, що так маловірні люди хотіли стяти гострими ріжучими предметами голову зимі, аби та скоріше відступила, а прийшла жадана весна.
Усі ми любимо цю юну пору року!..
Завбачливо
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 127
26 лютого – свято Порфирія, єпископа Гази, який жив у V столітті. Був священиком і сторожем Хреста Господнього в Єрусалимі (ще до отримання єпископського сану), ревним оборонцем християнської віри.
За давніми народними спостереженнями, якщо цього дня раптово встановилася тепла сонячна погода, то ще будуть морози і завірхи.Але традиційно селяни вже готувалися до весняної оранки і сівби. Отож, лагодили плуги, борони, короби. Також перевіряли запаси посівного зерна, чи надійно воно збереглося, не зіпсувалося, аби знати достеменно, що і скільки сіяти.
Власники великих земельних ділянок (полів) домовлялися про найм на роботу потенційних помічників, про плату за працю. Як запевнення, що розрахуються вчасно і ретельно, частували їх.
Загалом, навіть «невелике», «малопомітне» свято церковного календаря у народному календарі українців завжди мало свої особливості. Селяни планували за ним (цим днем) господарські роботи.
Останні зимові морози
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 131
24 лютого відзначаємо свято Першого і Другого знайдення Голови Івана Хрестителя, яке у народі називають Обретінням, Віднайденням. За «старим» церковним календарем вшановували Святого Власія.
Були упевнені: у цей день мали бути останні міцні зимові морози. Щоправда, вони можуть затягнутися і на тиждень.Особливо, якщо дві перші третини лютого були відносно теплими (з незначними нічними і ранковими морозами, а вдень з відлигою, сонечком), то лютий таки ще нагадає про себе. Утім, пізні зимові морози – це відступ білої пори року, її «капітуляція» перед весною.
Щоб завбачити погоду хоча б на кілька днів наперід, селяни уважно спостерігали за поведінкою пернатих друзів, насамперед – горобців, синичок, сорок, ворон, галок... Тобто тих, що живуть поруч з людиною.
Народні прикмети:
-Якщо птахи поводядться жваво, активні, то буде потепління; мовчазні, мляві – на похолодання.
-Пернаті купаються у калюжах талого снігу – чекай тепла.
Біологи мають свої особливі спостереження: птахи, які зимують у теплих краях, саме наприкінці лютого починають вилітати з вирію, аби з настанням весни прибути на рідну землю і тут продовжити свій пташиний рід.
Кінь воду хлипа на Архипа
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 85
19 лютого – вшановуємо Святого Архипа, одного із 70-ти Христових учнів, єпископа Колоссів у Малій Азії, мученика за Христову віру.
Якщо цього дня була відлига, що кінь може напитися води з калюжі, то казали: «Кінь воду хлипа на Архипа». Хоча, насправді, кінь любить чисту воду – криничну, джерельну. Будь-якої і будь-де пити не буде. Тож це, радше, образний вислів, що вдосталь талої води.
Однак, таке потепління доволі оманливе. Непередбачуваний лютий, як і ранній березень, ще можуть вдарити морозами. Та все ж раділи і відносному потеплінню.
Народні прикмети:
-Мороз у цей день віщує бурхливу весну і спекотливе літо.
-Вітер – погана ознака на літо, будуть дощі, змокне і виляже хліб.
-Сонце сліпуче, а день холодний – весна не за горами.
-Сонце при сході біліє, а мороз міцніє...
-Птахи ховаються у сніг – тепла не чекай.
-Дощу цей день ще тепла не принесе і весни не приведе.
-Туман, але день без опадів, тоді травень буде вологим.
