Все в блогах
Стужавіють дороги
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 78
10 квітня вшановуємо пам’ять про мученика за Христову віру преподобного Терентія. Загинув на початку IV століття. Його стратили воїни імператора Декія за те, що не поклонився язичницьким божкам-ідолам. Натомість багато його побратимів, аби врятувати своє життя, відступили від Ісуса Христа і вдалися до ідолопоклонства.
У народі достойника Терентія панібратськи називають Терешком. До цього часу мають стужавіти (стати прохідними, безболотними) дороги, а відтак завершується бездоріжжя.
Кажуть:
-Терешко висушить дороги так, що вз уже не застрягне в болоті.
-Після Терешка не ступати коню по коліна в грязюці.
-На Терентія земля суха тільки зверху, а копни – волога.
-Суха земля на Терентія – це не посуха.
-На Терентія по землі можна йти босоніж.
-Грядки копай і сади городину тоді, коли тепла земля.
-Терешко – городний і агроном.
Готуючись до Великодня, у цей день господарі і господині починали мазати глиною і білити хати.
Весни без грози не буває
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 158
За оновленим церковним календарем, 8 квітня вшановуємо святих апостолів Іродіона й Руфа.
Раніше у цей день відзначали свято Архангела Гавриїла – Благовісника. У народі його називали Громовержцем, адже наставала пора весняних гроз. Казали, що весни без грози не буває.
Народні прикмети:
-Весняні грози – на добрий хліб і високі трави.
-Чим рясніші грози – тим щедріша земля.
-Весняні грози – жита й пшениці повні вози.
-Гучний грім і масивна гроза – буде вдосталь вівса.
-Городину починають садити після весняної грози.
-Грім гримить бездоще – на неврожай, посуху.
Давні українські звичаї: коли старші люди почули перший весняний грім, то підпирали спиною пліт, аби вона не боліла, бути здоровими і спроможними до важкої фізичної праці.
Микита і латана свита
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 86
3 квітня, за церковним календарем, вшановуємо преподобного Микиту Визнавця, ігумена Мидикійського монастиря, який терпів переслідування за вшанування святих образів, виступав проти іконоборців. Жив у IX столітті.
Так чомусь склалося в українській народній традиції, що ім’я Микита асоціюється з хитруном, лисом, але невдахою, якого викриють та ще й покарають. Іван Франко, знавець фольклору, не випадково назвав свою дитячу віршовану казку саме «Лис Микита».
Утім, про важливіше. З прогностичних спостережень і народних прикмет:
-Якщо цього дня водна на річках та озерах рябить – до похолодань, сильних вітрів; тиха – встановиться тепла погода.
-Рано розпустилася ліщина – до тепла.
-У цей день мокро – будуть ранні весняні гриби.
-Весняні тумани опускаються додолу – до доброї погоди.
Про Микиту (збірний образ) у народі жартують:
-Хитрий Микита, та латана свита.
-Попроси Микиту гусей пасти (курей стерегти).
-У Микити завжди хитре діло.
-Не вір, як тому Микиті!
У південних регіонах України з цього дня починали копати грядки і садити городину.
Радісний квітень
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 149
-У квітні масово повертаються птахи додому; радіють вони, радіють їм і люди.
-Спів шпаків віщує теплу погоду.
-На луках зацвіло багато калюжниці – літо буде вологим.
-Похмурі світанки – до дощу.
-Квітень теплом зачарує – травень буде ще теплішим.
-У квітні рясно росте зірочник – на вологий травень.
-Цвіте багато підбілу – на теплий квітень.
-Холодний квітень зберігає вологу у землі, але городні культури доведеться садиди пізніше.
-Якщо у квітні земля ще промерзла, орієнтуся на пізній посів.
-Рано зазеленіли дерева - різких похолодань не буде.
-Якщо у квітні сніг лежить – літо буде похмуре.
-Жаби заквакають тільки після весняного грому і дощу.
-У квітні квітує – весна господарює.
-Чим раніше Великдень – тим раніше прийде літо.
-До Великодня не сади картоплі.
-Земля мокра, а не суха – достаток на врожай.
-Сумно у квітні (кепська погода) – буде сумно й у травні.
-Квітень – місяць-середняк. Бо у березні ще холодно, у травні вже тепло, а у квітні посередньо.
-Горох садити тільки за вологої погоди.
-У квітні сумно не буває, бо пташина заспіває.
Внутрішній двір
- Автор: Олена Федюра
- Перегляди: 232
1.
Будую в собі поетку
Із білих серветок чиїхось достатніх сліз
Як доказ того, що вміли вони колись
Радіти, хотіти. Терпко,
Ніби зелена грушка,
Бачити розхитану їхню вісь.
Що кожна – з живих історій,
І носить повтори вуличних вигинів міст,
Мов хребти людей, що ніде і скрізь
Ховають серця під корінь,
Тримають свої коліна.
Це не твоя провина,
В легенях ледь чутний для вуха свист.
2.
Пахне бетоном і пилом
Підступне січневе сонце малює мости
Хоч би наверх доповзти
Не впасти
Руку не відпусти –
Скотиться світло зі схилу
