Все в блогах
На гостини до Ірини
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 206
5 травня – церковне свято великомучениці Ірини.
Вважали, що цей день сприятливий, аби садити капусту й цибулю, особливо, коли звечора або вранці землю вкрив туман.
У деяких етнографічних регіонах України (зокрема, на Слобожанщині) побутував такий звичай: на Ірини пекли медові пряники, наче збиралися до неї на гостини. Звісно, солодке обрядове печиво призначалося насамперед дітям. Однак не забували привітати з іменинами й Ірину. З пряниками приносили й інші гостинці, частунки, подарунки. Безперечно, не обходилося без букетів весняних квітів.
Народні прикмети:
-До Ірини починає квітнути калина (цвіте вона наприкінці травня – у червні) – на подальшу добру весну.
-Холодна Ірина – не біда, бо в землі збережеться волога.
-Падає дощик – Ірина вселяє надію на добрий врожай.
Ходить травень росами...
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 118
-Травневі роси – сіна і жита добрі покоси.
-Скільки роси випаде у травні – стільки хліба назбираєш.
-У травні сухо – корова голодна.
-Травневі трава і росии – прибуток молока.
-У травні рясні роси – влітку широкі покоси.
-У травні громи і гроза – з хлібом не буде біда.
-Травень росами береде – буде літо золоте.
-Вдень гриміло і блискало, але не випало ні краплини дощу, тоді вночі буде гроза.
-До першого травневого грому не сіють кукурудзи.
-Заспівав соловейко – сади городину.
-Зацвіло багато кульбаби – на багатий медозбір.
-Травень красять білі роси, тоді про хліб не журися.
-Зі схованок вилетіли кажани – мороз не повернеться.
-Коли цвітуть сади і літають хрущі – настає похолодання.
-Черемха цвіте у холодні дні.
-Тоді стрижуть овечку, коли соловейко заспіває.
-Травень – місяць мандрівний, бо з весни у літо переходить. Але фенологічне літо настає тоді, коли зацвів дуб.
-Травень дощить – землю веселить.
-Не бійся холодного травня.
-Теплий травень пришвидшить настання теплого літа, але не завжди додасть врожаю.
-Якщо травень був прохолодний, тоді рік не буде голодний.
На пасіці
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 160
Тепер, за оновленим церковним календарем, 30 квітня ми вшановуємо Святого апостола Якова, брата Івана Богослова. Трохи раніше вшановували Святих Зосима і Саватія. Так чи інакше, але це особливий день для пасічників. Адже цих достойників Христової Церкви вважали покровителями бджіл. До них пасічники навіть зверталися з особливими молитвами, а бджолам виголошували замовляння, щоб ті не хворіли, добре роїлися, приносили багато меду... На бджіл ніколи не лаялися, бо це гріх. А якщо вжалить, то простіть...
Утім, кожен день для пасічника був пов’язаний не стільки з іменем конкретного святого, як з погодою у конкретний день: сприятлива чи несприятлива вона для бджіл, адже від того залежали життя бджолиного рою (вулика), кожної бджілки, майбутній медозбір. Але саме у цей день (30 квітня) пасічники тричі обходили вулики з іконами Зосима і Саватія, страсною свічкою, просили у них своєрідного благословення, потім кропили вулики свяченою водою.
З фенологічних спостережень:
-Добре, якщо до цієї пори зацвіло багато медунки (ранньої медоносної рослини) - буде праця для бджіл.
-Сади цвітуть – бджолам не доведеться ледарювати.
-Якщо бджоли активно літають і їх багато, значить рій здоровий.
Дарма не повірив Фома...
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 107
Перша неділя після Великодня – Томина, Провідна, Антипасха. У народі її називають Могилками, Гробками, Проводами... Вона розпочинає Провідний тиждень, який через це в церковній традиції називається Томиним (Фоминим), Провідним. Цього року його початок припадає на 27 квітня.
Назва походить ще й від того, що у цей недільний день після Літургі читається Євангельський уривок про увірування апостола Томи (Фоми).
Згідео з Євангелієм від Івана, Тома був відсутній під час першого одкровення Ісуса Христа апостолам по Воскресінні з мертвих. Дізнавшись від них, що Христос Воскрес із мертвих, Тома застеріг, якщо не побачить на Ісусових руках ран від цвяхів, і не вкладе у них свого пальця, то не повірить у Воскресіння. З’явившись апостолам знову, Ісус запропонував Томі вкласти руку в його рани. Після цього Тома увірував, що Христос таки Воскрес!
Томина неділя завершує перший головний тиждень святкувань днів великоднього циклу і наголошує на можливості чуттєвого усвідомлення тілесного Воскресіння Ісуса Христа.
З прадавна на Томину неділю, як і на Великдень, після Богослужіння у церкві парафіяни, гості на чолі зі священиком, несучи хрест, хоругви, співаючи церковних великодніх пісень, ішли на цвинтар, де відправляли спільний молебень за померлими. Потім священик підходив до кожної могили зі словами «Христос Воскрес!», читав імена навіки спочилих і скроплював гріб свяченою водою. На могили ставили запалені свічки, лампадки, клали писанки, крашанки, паску, солодощі, якщо похована дитина. Бувало, що справляли трапези.
Побутувала і така традиція: перед ворітьми цвинтаря виставляли столи й спільно організовували благочинний поминальний обід для старців, жебраків, кобзарів чи лірників... Подавали виключно ті страви, які залишилися після Великодня.
Після усіх відправ на кладовищі вдома також справляли поминальні обіди.
У народі кажуть: «Не повірив Фома, а дарма...». Людей, які ніколи нікому і нічому не вірять, або вдають таке, вимагають особливих підтверджень,називають – Фома Невіруючий.
Мовчазний Марко
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 102
25 квітня вшановуємо Святого Марка, євангелиста й проповідника, автора другого у Новому Завіті Євангелія (написав у 45 році грецькою мовою), помічника Святого апостола Петра. Загинув мученицькою смертю.
Цей день у народі інколи називають –тихим, мовчазним. Але аж ніяк не самого Марка.Він був блискучим оратором, організатором церковного життя перших християнськихспільнот. Про це ми довідуємося з Діянь Апостолів.
Народні прикмети:
-Якщо у цей день тихо, не дме сильний вітер (мовчить), то така погода встановиться на тиждень.
-Сильний вітер на Марка і цвіт зриває, і хвилі дощу насилає – не жди добра.
-Світле небо – буде тепло.
-Якщо до дня Марка груші і яблуні не поспішають вкритися цвітом – на неврожай садових плодів.
-Про садовину ніхто так не скаже, як Марко покаже.
-Спів пташок (вони цієї пори стають невгамовними, а не мовчазними) – на добру погоду.


