Все в блогах

Автор: Тарас Лехман

13 липня 2025

Перегляди: 89

19 липня – свято Макрини (Мокрини), найславнішої дівиці християнської старовини, сестри Василія Великого, першої черниці-василіянки, ігумені жіночого монастиря. Померла 379 року.

В українській словесності (мові) Макрина асоціюється зі словом «мокра». Тому її інколи називають Мокриною. Утім, за багатовіковими народними прогностичними спостереженнями, небезпідставно вважали: «Якщо на Мокрини дощ, то негода протримається тижнів зо два; будуть погано завершені жнива». Аналогічно твердили і про наступний день – святого пророка Іллі.

Щоб задобрити Макрину (Мокрину), спеціально пекли для неї прісні паляниці, але самі ж і споживали їх. Вони слугували своєрідною «добавкою» на обід у полі під час жнив. Як правило, їх поливали медом, посипали маком.

Народні прикмети:

-День Макрини – показчик осені: зранку йде дощ – початок осені буде дощовий; задощить опівдні – дощовою буде середина осені; дощ піде надвечір – буде з дощами кінець осені.

-На Макрину дощ – в наступному році буде жито.

-На Макрину дощ – не буде горіхів.

-Макрина осінь споряджає, а Анна (7 серпня) – зиму.

Автор: Тарас Лехман

13 липня 2025

Перегляди: 79

-Липень любить працю у поті чола.

-Вода у водоймах каламутна – буде дощ; чиста, прозора – на спеку.

-У липневу спеку і повноводне джерело висихає.

-Хоче липень холоду...

-У липні легко річку бродом перейти.

-Яким був перший медозбір (бідним чи щедрим) – таким буде наступний.

-Не попрацюєш у полі – матимеш лиха доволі.

-Перед дощем бджоли й оси стають агресивними.

-Влітку бочка меду, а восени бочка дощу.

-Хто в липні відпочиває, той взимку лиха зазнає.

-Риба пливе на мілководдя – перед дощем.

-У каламутній воді легко ловити рибу руками.

-Часто випадає роса – буде вдосталь вівса.

-Влітку не холодно – взимку не буде голодно.

-Гарно зацвів звіробій – на тепло, спеку; кволий цвіт – будуть волога, сирість, падатимуть дощі.

-Липень спекотний – осінь мокротна.

-Що липневе сонце спалить, те дощ не воскресе.

-У липні і корінчик прогорить в землі.

-Липень зужне, серпень з поля привезе, а вересень і жовтень обмолотять.

Автор: Тарас Лехман

13 липня 2025

Перегляди: 84

15 липня відзначаємо День пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира Великого, а також День Хрещення Русі-України. З 2022  року ще йДень Української Державності.

Князь Володимир Великий був сином Святослава Ігоровича й онуком княгині Ольги, яка першою з руських правителів держави (Аскольд і Дир не були русичами, а варягами) прийняла християнство. У 988  році Володимир продовжив справу своєї бабусі й теж прийняв хрещення за грецьким обрядом, отримав ім’я Василь. Після цього Володимир Великий оголосив християнство державною релігією та охрестив киян у Дніпрі.Вважається, що цей актстосується усього населення Київської Русі. Потім він збудував Десятинну церкву й заснував Київську митрополію Константинопольського патріархату.

Ця подія посприяла бурхливому розвитку українських земель: будувалися храми, зміцнювалися міжнародні відносини, активізовувалася торгівля. Адже Київська Русь уже була «на рівних» зі своїми сусідами-євпропейцями.

Цього дня українці традиційно відвідують церкви, щоб помолитися Святому Володимиру Великому й попросити про зцілення від хвороб, зокрема, очних, про мир, злагоду і єдність в Україні.

Зі святом Володимира Великого пов’язані народні повір’я і певні перестороги. Вважається, що у цей день не слід працювати, бо «блискавка може вбити», худоба почне «падати». Також не можна виходити на роботу в полі, особливо жати хліб, бо «наступного року не вродить», допускати сварок, лихословити, ображати інших, оскільки такі дії можуть накликати на людину негаразди.

Автор: Тарас Лехман

06 липня 2025

Перегляди: 75

11 липня – день вшанування рівноапостольної княгині Київської Ольги (християнське ім’я Олена; ? – 969 рр.).

Дружна князя Ігоря, по смерті якого правила державою (945-957 рр.) як ренегатка від імені малолітнього сина Святослава. Перші роки її панування пов’язані з війною з древлянами, під час якої вона помстилася за смерть Ігоря.

Літописне оповідання про цю війну переплетене легендами, так само, як і з легендами подія про хрещення Ольги, яка нібито охрестилася в Царгороді, куди вона їздила у справах своєї держави (957 р.). Однак докладніші дослідження виявляють, що вона охрестилася ще перед тим, можливо 955 року в Києві.

Княгиня Ольга намагалася виховати свого сина Святослава в дусі християнської релігії, але це їй не вдалося. Святослав уперто залишався язичником. Проте християнська громада в Києві за часів князювання Ольги значно розширилась. Відтак її внук князь Володимир Великий мав уже приготований грунт до хрещення своїх підданих.

Як володарка Київської Русі – великої держави, княгиня Ольга виявила надзвичайно високі прикмети політичного правління. Вона зміцнила й поширила значення централізованої влади київської княгині. Провела поділ своєї держави на адміністративні одиниці – погости. Визначила терени й терміни для мисливства і риболовецького промислу. Установила порядок збирання данини та її розміри.

У міжнародній політиці Ольги слід відзначити її взаємини з Візантією, які, зокрема, мали глибоку економічну основу. Вона тісно контактувала з німецьким цісарем Оттоном І. У Києві навіть було відкрите німецьке посольство. Той на її домагання послав до Києва єпископа Адальберта організувати на Русі християнську ієрархію.

Плоди праці княгині Ольги у поширенні християнства на теренах Київської Русі високо оцінила Церква, визнавши її святою.

У свято княгині Ольга в Українських церквах відправляють Богослужіння, неодмінно вітають усіх іменинниць.

Автор: Тарас Лехман

06 липня 2025

Перегляди: 74

8 липня – день вшанування великомученика Прокопія.

Відразу ж після цього свята на більшості терен України масово розпочиналися жнива. На саме свято люди намагалися не працювати у полі. Через марновірство боялися, щоб «Прокіп не спалив кіп», не наслав грозу з громом і блискавками.

Цієї пори також збирали чорниці і лісові суниці. Заготовляли не тільки для себе, а й на продаж. Цим особливо займалися мешканці віддалених сіл, де було важко знайти додаткову оплачувану роботу. Реалізовували зібраний «ягідний врожай» у містах на ринках. Прагнули добратися у великі міста, де було багато грошовитих покупців.

З чорниць і суниць готували джеми, варення, відтискували і консервували соки з них... Усе це добро допомагало від багатьох недуг. Із засушених ягід готували цілющі узвари. Звісно, найкорисніші свіжі ягоди. Тому під час сезону насичувалися ними досхочу.

Неодмінно заготовляли «чорничник» - усю наземну частину з ягодами, інколи з корінцями. Його в’язали у пучечки і сушили на горищі чи в іншому добре провітрюваному приміщенні. Відвар з «чорничника» лікує шлункові захворювання. Аналогічно заготовляли «суничник», який корисний при погіршенні зору. Ним промивали очі і вживали внутрішньо.

Народні прикмети:

-У цей день сонце палить – скоро поспіє кріп.

-Прокіп любить заготовляти кріп.

-Зранку хмарно, вдень спекотно – ввечері може бути гроза, і то затяжна.

-Прийшли жнива – прийшла білих грибів пора.

-Перепілка перестала співати –жито дозріло.