Все в блогах
Раді люди літу...
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 94
-Люди радіють літу, як бджоли цвіту, але не спеці.
-Літом веселяться, але і працюють.
-Влітку спекотно і турботно.
-Про зиму дбай влітку.
-Влітку день довгий, а ніч коротка, іта не до сну.
-Влітку спека – взимку мороз.
-Не боїшся спеки, то і мороз нестаршний.
-Влітку пташка у вікно не стукає, бо і сама поживу знайде.
-Влітку потом умиєшся, а взимку хлібо наситишся.
-Якщо влітку вдосталь придбав, то і зима не страшна.
-Гречка рано цвіте, вовки виють зграями, багато мишей або миші влаштовують гнізда в житі – до голоду.
-Добрий червень, коли на столі вже молодий борщ.
-За сонячного дня у гущавині лісу парко, відчутні волога,сирість – на дощ.
-Не видно павуків – очікуй дощу.
-Перед дощем ховаються комарі, не бринять і не кусають.
-З неба сипить градом – буде лихо з садом.
-Вітер шпарить, дощ ушкварить – пропадуть зародки плодів садових дерев.
-Жарке сонце палить – усю городину спалить.
-Жарке сонце ягоди губить.
-Кожна людина і кожна рослина потребують води.
-Влітку червень є першим господарем; підкаже селянину, що той має далі робити.
-Думаючи про майбутній врожай, влітку не дрімай.
-Біда, якщо в червні холода.
Петрів піст
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 76
Петрівка (інші назви – Петрів піст, Апостольський піст) – один із чотирьох багатоденних постів церковного року християн візантійського обряду. Розпочинається у понеділок через тиждень після П’ятидесятниці і завершується 28 червня у переддень свята Петра і Павла. Отож, залежно від рухомого свята Великодня, його тривалість може бути довшою або коротшою. Цього року він розпочинається 16 червня.
Традиція дотримуватися Петрового посту відома з перших віків християнства. Вона набула особливого розповсюдження у зв’язку з будівництвом храмів на честь Першоверховних апостолів Петра і Павла. Освячення такого храму у Константинополі відбулося 29 червня. Відтак – встановлено свято на честь цих достойників Церкви.
Петрівка не вважається суворим постом. Церква звернула увагу на те, що цієї пори селянам доводиться важко фізично працювати, тож потрібно відновлювати сили належним харчуванням. Тому у Петрівку дозволяється вживати їжу рослинного походження з олією (крім понеділка, середи і п’ятниці), а в суботу та неділю ще й рибу.
Під час Петрового посту не справляли весіль, не проводили гучних розваг. Це ще й час духовного очищення.
Перший день Петрівки вважався початком косовиці сіна, а в південних регіонах України вже починали жнивувати. За працею господарів мали спостерігати самі апостоли, перевіряти, чи належно допомагають вдовам, старим самотнім людям, дітям-сиротам...
У народі кажуть:
-Хто в Петрівку сіна не косить, той у собак взимку їсти просить.
-У Петрівку бджоли працюють на панів, а в Спасівку працюють на себе.
-Тепер не Петрівка, щоб повторяти разів кілька, а зима – сказав та й нема.
-Поганому поросяті і в Петрівку холодно.
-Петрівка спекотна – зима холодна.
Поминаємо всіх!
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 90
Християни візантійського обряду День Усіх святих святкують в першу неділю після П’ятидесятниці, тобто у восьму неділю після Великодня. (Цьогоріч – 15 червня).
Це день пам’яті всіх шанованих Церквою святих, як канонізованих, так і тих, хто залишився невідомим за життя. Зрештою, навіть кожна помісна церква має свої святих як давно, так і недавно канонізованих чи беатифікованих.
Спочатку свято відзначалося 13 травня – на згадку про освячення Папою Римським Боніфацієм IV язичницького храму (який вже став християнською святинею) Пантеону в 609 або в 610 році. Однак у VIII столітті Папа Римський Григорій ІІІ 1 листопада освятив одну з капел Святого собору Петра на честь Усіх святих і змінив дату свята. Сто років по тому Папа Римський Григорій IV присвоїв 1 листопада статус спільного для всієї Католицької Церкви Дня Всіх святих. Його ще називають Вселенським поминальним днем.
Визнала це і Візантія. Отож,у Східній Церкві є два тиких поминальних дні – восьма неділя після Великодня і 1 листопада.
Вважається, що дата 1 листопада могла бути обрана не випадково. В цей час кельти відзначали свято Самайн, яке, крім усього іншого, приурочене з шануванням померлих. Першими почали його відзначати англійські та ірландські християни, а потім цю дату вирішив перейняти і Рим.
Язичницькі традиції Самайнв знайшли своє відображення у святі Гелловін, яке відзначають напередодні. Так, вшановувати померлих потрібно, але не з «дикими розвагами», маскарадами, безглуздими жартами. Краще відвідати церкву, де правиться заупокійна Служба Божа, помолитися на могилах.
В Україні Неділя Всіх святих має й народну традицію. У цей день віряни вітають один одного з іменинами. Бо так воно і є, що у Неділю Всіх святих ми всі іменинники. Головне – зберігати духовність у серці, дотримуватися принципів християнської моралі.
Крім того, на 9-ту неділю після Великодня ми ще й відзначаємо День Всіх святих українського народу.
Холодний Онуфрій
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 110
12 червня – свято Онуфрія, побожного пустельника, який жив у III столітті.
Не раз спостерігали, що у цей день можуть бути різкі похолодання. А статистика синоптиків навіть свідчить про нічні приморозки, особливо у горах. Звичайно, це лихо для всієї рослинності, не буде належного врожаю садовини, городини... Деякі завбачливі селяни ще звечора перед святом Онуфрія накривали грядки соломою або залишками торішнього сіна; добре, якщо збереглося з минулої осені опале листя. Робили це на тих ділянках, де городина щойно проростає й вона особливо вибаглива до тепла. Не можливо було впоратися із зав’язками плодів на садових деревах і кущах. Онуфрій може додати зайвих клопотів і пасічникам... Залишалося тільки сподіватися на Божу поміч через щиру й ревну молитву.
Казали, що вранці на Онуфрія не можна ходити босоніж по росі, бо застудишся.
Народні прикмети:
-Грім гримить – хліб буде родить.
-Грім глухий – до тихого дощу; гучний – до зливи; гримить довго й невиразно – на тривалу негоду; недовго, різко й лунко – невдовзі настане сонячна погода.
-Холодний Онуфрій – на холодний липень.
-Спека на Онуфрія – липень буде жарким.
-Онуфрій помірний – таким і далі буде літо.
-Сильний вітер на Онуфрія – чекай дошкульних вітрів протягом жнив.
Зійшов з Небес
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 116
Цього року 8-9 червня відзначаємо свята Зіслання Святого Духа та Пресвятої Животворної Трійці, або П’ятидесятниці, бо завжди припадає на 50-тий день після Воскресіння Христового, Великодня. У народі їх називають Зеленими святми, Трійцею.
Зелені свята в Україні святкували ще задовго до прийняття християнства. Тільки називали їх Русаліями, Русальним тижнем, Русальним Великоднем, Радуницею. Це той час, коли весна переходить у літо, бо «тільки з Трійцею літо починається», вшановували духів спочилих. Аби задобрити тих духів, домівки прикрашали травами, гілками. Серед рослин неодмінно мали бути аїр чи лепеха. З прийняттям християнства ця традиція таки збереглася. Адже на Трійцю також поминають померлих, на кладовищах відправляють молебні.
Загалом, Зелені свята – це збірна назва кількох свят церковного та народно-обрядового календарів. Починаються вони з суботи напередодні П’ятидесятниці (Трійці), а закінчуються Віданням П’ятидесятниці у першу ж суботу після Трійці.
Як церковне новозавітнє свято, Трійця – це вшанування триєдності Господа та Сходження Святого Духа на апостолів. Це і день народження Христової Церкви. Воно почасти перегукується з єврейським святом Шавуот, яке відзначалось на 50-тий день після Пасхи, на подяку Богу за вихід ізраїльського народу з єгипетської неволі. За Старим Завітом, у цей день Бог на горі Синай через Мойсея дарував людям свій Закон, який ми знаємо у вигляді Десяти Заповідей Божих.
Побутує думка, що саме зі старозавітного Шавуоту збереглася традиція у суботу, напередодні свят, прикрашати домівки зеленню на згадку про те, як квітла і зеленіла Синайська гора, коли Мойсей отримав скрижалі з Божими Законами.
У неділю (перший день Трійці) рано-варнці збирають букети трав – лісових, лугових, польових (і то здебільшого лікарських). Їх освячують у церквах та зберігають засушеними протягом року. Вони вважаються оберегом від усього лихого.
