Все в блогах

Автор: Тарас Лехман

01 червня 2025

Перегляди: 93

Виявляється, що в українській народній традиції вітри мають свої назви. Наприклад, лиховій, або ж лиходій.

Це той вітер, через який у полі може вилягти хліб, або ж позаплітає стебла у вінки, що ускладнить жнива, буде значна втрата врожаю зерна. Тоді стебла вже не піднімуться з землі, а колосся не наллється сонцем. Найгріше, коли виляже ще недоспілий хліб. Відтак – очікуй голоду.

Аби відвернути стихійне лихо, селяни тричі обходили ниви із запаленою стрітенською свічкою і кропили поле свяченою йорданською водою.

Не менш загрозливою є спека, тривала посуха, від якої хліб аж «вигоряє» на сонці. Через це також врожаю не жди.

У такому разі вдавалися до іншого обрядового дійства. У неділю після Богослужіння у церкві всією парафією на чолі з священиком, з хрестом та хоругвами виходили у поле й відправляли молебень за добрий врожай, просили Всевишнього рослати з Неба жаданий дощ.

...Траплялося, що після такої відправи дощ таки випадав...

Автор: Єлизавета Пукас

27 травня 2025

Перегляди: 216

Мандрую периферіями світанків, 

у корінцях забутих віршоформ. 

Знаходжу думку на алеях зранку, 

Відроджуюся з попелу розмов.

Під монотонний шепіт гаю 

Вимолюю в зірок одне:

Нехай у всіх нас буде завтра, 

Гарантія на новий день, 

Душевний спокій, 

Легкий клопіт,

Яскраві будні

Й мирні сни

А я чекатиму на зіткненні світанку

У сірих затінках, між промінців,

Молитимуся зорям про кохання,

І щоби вистояв наш світ.

Автор: Тарас Лехман

25 травня 2025

Перегляди: 85

-Як у червні поллє, так і картопля вродить

-Яке сіно – така й отава.

-Червень – місяць червоних ягід.

-Туман над рікою довго не спадає – на рибалку краще не йти.

-У червні погано вродила малина – серпень буде посушливим.

-Веселка сяє і людей веселить – не буде дощу.

-Красне сонце – на погоду; тьмяний місяць – на негоду.

-Сови вночі літають і голосно гугукають – дощу не буде. (Вони полюють на мишей та інших гризунів, а ті, як правило, перед дощем глибоко ховаються у нірках).

-Гедзі тнуть (кусаються) перед дощем.

-Де на полі маки та волишки – там буде хліба трошки.

-У літню спеку духмяно пахнуть трави або скошене сіно – перед дощем.

-Жаба  квакає – на дощ чекає.

-З великої хмари випав малий дощ, то невдовзі буде гроза.

-У червні багато білих метеликів – взимку багато лапатих сніжинок.

-Влітку ліс багатий грибами, вулики – медом, а поля – хлібом...

-Похмурий ранок, а схід сонця червоний – на дощ.

Увечері чи вночі блискало і гриміло, але не випало ні краплинки дощу, тоді дощ випаде вдень.

-Квіти зірочника не розкрилися вранці – перед дощем.

-Не видно метеликів – очікуй негоди.

Автор: Тарас Лехман

25 травня 2025

Перегляди: 92

Цьогоріч, 29 травня – свято Вознесіння Господнього, яке символізує подію, коли Ісус Христос перед очима своїх учнів-апостолів піднявся на Небо.

Дата святкуванн Вознесіння (у народі – Вшестя) безпосередньо залежить від Великодня. Віряни його святкуть на сороковий день після свята Воксресіння Ісуса Христа і завжди у четвер.

Згідно зі Святим Письмом, після свого світлого Воскресіння Ісус Христос ще сорок днів перебував на землі, серед своїх апостолів, розповідаючи їм про Царство Боже. Після цього Він зібрав своїх учнів біля Єрусалима на горі Елеон, благословив їх і вознісся на Небо. Пізніше до апостолів Явилися два Ангели, які повідомили радісну звістку, що в майбутньому Ісус Христос ще повернеться на землю...

На Вознесіння Господнє віряни повертаються до більш звичного приітання:

-Слава Ісусу Христу! Навіки Слава!

Колись побутувала добра традиція – напередодні Вознесіння господині пекли обрядове печиво у вигляді драбинок (аби Ісусові легше було піднятися на Небо) й тонкі паляниці, які по-панібратськи називали «божими онучами» (вони також для Ісуса, аби не ходив босоніж).

У народі кажуть:

-Разом з Вознесінням до неба возноситься рослинність, вона росте, підростає.

-До Вознесіння маж заколоситися жито. (Господарі зумисне виходили у день свята в поле, щоб перевірити, як воно колоситься і чи буде врожай).

-Яка погода на Вознесіння – такою може бути на Трійцю (через десять днів).

-У цей день сонячно і птахи співають – буде добра погода. (Так вони прославляють своїми співами Ісуса Христа).

-Ранкова роса – на врожай городини.

Автор: Єлизавета Пукас

24 травня 2025

Перегляди: 141

Лоно живота пропікає солоною карамеллю й дощами. Переживаю. І проживаю. Гірчить мені поліська краса. Гірчить, але не відвертає. Надщерблений зиґзаґ матінки Долі: перечіпляюсь об нього пальчиками. Таки нервую. Сильно нервую.

Оксамитове небо нічийної території змушує в горлі шкребтися. На межі час плине по–іншому. Між кордонами хочеться щирості. Думки розшивають вібрації голосу: «Я повернуся», — кажу тихо й пошепки. А поки бурштин зіниць мережиться сіллю. Жива вода омиває личко. «Так треба», — думається, «так треба». Вознесіння на небо домашнього блаженства розбивалося об канонаду. Один вибух. Другий. Чотирнадцятий. Поки тихо — значить варто вкладатися спати..

Ще ніколи на дорогу мені не казали: «Як добре, що їдете. Там хоч безпечно». Мене не чекали там, за межею. Тепер чекають. Так в біса дивно.

А небо затягується чорнотою. Готую паспорт, намагаюся не думати. Солодкий посмак київських доріг. Вершкові нотки рідної Полтави. Як же швидко крутиться цей світ. А всередині — bittersweet.

Bittersweet – суміш радості й смутку водночас…